– Ви з дитинства мріяли стати бібліотекарем? Як це стається з людьми?
– Вирішила в 11-му класі, а до того думала, що буду вчителем. А потім передумала…
– Чому?
– У мене бабуся вчителька — я це все бачила, і вона мене відмовила. Дуже багато роботи у вчителів. Тоді обрала професію бібліотекаря.
– Часто так буває з людьми, що, довгий час працюючи, вони починають ненавидіти продукт своєї праці: кондитери не їдять цукерок, вчителі не можуть дивитися на дітей…Чи почали Ви ненавидіти книги?
– Навпаки. Читаю я з дитинства, але коли почала тут працювати, то отримала ширший вибір, багато нових авторів відкрила для себе.
– Багато читаєте? Що прочитали останнє?
– Так, багато. Найбільше полюбляю детективи. Ну, останнє, що прочитала — «Адвокат з Личаківської» Андрія Кокотюхи, а зараз читаю зарубіжний детектив.
– Що найбільше вразило?
– Улюблена моя книга – «Три товариші» Ремарка, а з українського – «Століття Якова» Володимира Лиса. От буквально фільм вийшов, але я думаю, що книга краща.
– А чи бачили Ви такий фільм, який був би кращим за книгу?
– Мабуть, ні. Якщо читати книгу і дивитися фільм, то книга завжди краща.
– У Кременчуці бібліотека досить активно заохочує містян до читання. На що Ви готові, заради того, щоб кременчужани частіше ходили до бібліотеки?
– На все, що ми можемо тут зробити. Конкретно наш відділ… Ми ніколи не відмовляємо людям, коли вони приходять. От сьогодні прийшла жіночка з ідеєю: вона просить нас домовитися із арт-групою «Творчий Кременчук» про захід для групи дітей, які тільки починають займатися поезією. Також сьогодні прийшла інша жінка, що сама пише вірші і теж просить організувати їй захід. Ми не відмовляємо нікому і ні в чому.
– За якою найнезвичнішою книгою приходили кременчужани? Що дивного запитували?
– Люди часто помиляються, коли приходять за книгами. У мене особисто запитували «ГамлЄта», замість «ГАмлета». І дорослі люди, що цікаво, часто помиляються. А найдивніше, що шукали… Ну, з останнього, за «Каббалою» приходили.
– Згідно з фільмом «Бібліотекар», бібліотекарі володіють потаємними знаннями і періодично рятують світ. Чи дійсно вас чомусь такому вчать?
– Ні, такого, слава Богу, нас не вчать, і світи ми не рятуємо. (Сміється – ред.) Хоча фільм, безсумнівно, хороший.
P.S. Ми переконані, що насправді усі бібліотекарі є хранителями історичних і магічних предметів, що зберігаються в секретних частинах бібліотек, а нам вони не зізнаються лише тому, що це може завадити їм врятувати світ;)
