Після обстрілу Кременчука 8 листопада Вікторія Герасимович разом із чоловіком і двома доньками встигла врятуватися з палаючого будинку на вулиці Садовій, 4. Родина залишилася без житла, особистих речей, техніки та автомобілів.
Жінка розповіла «Кременчуцькому Телеграфу» подробиці того страшного вечора.
Того дня старша донька приготувала нагетси в кількох варіантах панірування. Ми всі куштували, обговорювали, які смачніші. Донька була у своїй кімнаті на верхньому поверсі разом із подругою, яка приїхала в гості.
Вікторія згадує, побачила в моніторингових каналах, що на Кременчук летять БПЛА. Покликала дівчат спуститися вниз з верхнього поверху. Всі стали на кухні, яка була за цегляною стіною.
У якийсь момент, як ото у фільмах-катастрофах, уповільненим таким відеорядом летить скло, дим, якась пожежа. Тобто звуків я навіть зараз не пам’ятаю ніяких. Я пам’ятаю, як воно все летіло, як кричали діти.
Спочатку Вікторія навіть не могла зрозуміти, що відбувається. Каже, в голові було питання, звідки на підлозі взявся пластик, його не було вдома: «Чого він тут літає? Я не розумію».
Усвідомлення того, що сталося, прийшло не одразу. Чоловік почав оглядати приміщення і зрозумів, що через центральний вхід вийти неможливо. Довелося шукати інший шлях.
Родина вибралася через задній дворик, перелізла через паркан сусідів і вже звідти намагалася знайти вихід на вулицю.
На те, щоб зібратися, часу не було. Вийшли, хто в чому був.
Я лише встигла з дивана забрати одній доньці плед, іншій — кофту. І все. Так і пішли. Якісь у нас були капці на виході, ті, що для двору, крокси домашні, якісь шльопанці. Я як була в кімнатних капцях, так і ходила, доки мені подружка не привезла, у що перевзутися.
Жінка встигла зателефонувати батькові, який живе неподалік: «Кажу: «У нас приліт, приїжджай сюди з вогнегасником». Поки ми обійшли, він уже стояв тут зі своєю машиною, вже нас зустрічав. І, зрозуміло було, що ніякий вогнегасник не допоможе».
Попри величезну кількість скла, уламків і всього, що летіло під час пожежі, ніхто з членів родини фізично не постраждав.
На диво, ні в кого з нас навіть подряпинки не було, хоча скільки було скла, скільки всього летіло...
Разом із родиною вибиралася й подруга старшої доньки. Згодом батько Вікторії перевіз дівчат до мами, де вони змогли трохи заспокоїтися.
Вщент згоріли речі, техніка й три автомобілі
Від квартири, у якій родина прожила 11 років, майже нічого не залишилося. Вогонь знищив побутові речі, техніку, одяг. Згоріли й автомобілі: машина батька, яка стояла в гаражі, та дві машини родини. Вікторія змогла врятувати лише кілька речей.
Залишилися три пледи, знайшла я дві чашки. І, може, не знаю, чи зможу я якось одяг відіпрати. Там буквально два-три светри — та й усе.
Частково вдалося зберегти документи, які лежали в шафі в кутку. Вони просочилися запахом гару. Водійські посвідчення згоріли, адже були в повсякденній сумці разом із паспортом, банківськими картками та іншими речами.
Кожен день згадую, що, ну, ось у мене ж є, а потім у мене нема. Сьогодні дощ, а я така: «А в мене нема парасольки. Як я піду?» Немає навіть зубної щітки, немає нічого звичного. Ні праски, ні чайника, нічого. Тобто все це треба купляти наново.
Діти намагаються повернутися до навчання
У родині дві доньки — 13 та 17 років. Після пожежі дівчата перебувають у тривожному стані. Крім пережитого стресу, вони зіткнулися з труднощами, які виникли через втрату техніки.
Згоріли комп’ютери, а разом із ними — паролі та налаштування для підключення до онлайн-навчання. Зараз уже щось є. Сьогодні для молодшої доньки з класу передали підручники, книжки. Дуже вдячна всім тим, хто допомагає всіма можливостями.
Старша донька навчається у Кременчуцькому педагогічному коледжі. Дівчині допомагають педагоги, одногрупниці та подруги: принесли навушники, книжки.
Молодша донька навчається у ліцеї №10. Її однокласники, вчителі також не залишилися осторонь.
Всі підтримують, але стан важкий. Треба працювати з психологом.. .
Поки родина мешкає у рідних. Про відновлення власного житла Вікторія навіть не береться говорити. Зараз потрібно знайти, де жити.
Переїжджати поки що нема куди. Є надія, що, може, знайдемо якесь житло. Звісно, хотілося б поруч тут десь, поближче до батьків. Будинок якийсь, який можна орендувати, може, з майбутнім викупом, або квартира. Все ж таки четверо дорослих людей…
Також родині потрібен сезонний одяг. Того, що вдалося отримати від друзів і знайомих, вистачає на найближчий час, але літніх речей практично не залишилося.
«Ти розумієш, що ти не один»
Після трагедії родина зіткнулася із несподіваною інформацією про власний будинок. Подруга з Іспанії зателефонувала Вікторії після того, як побачила новини про «знищений готель, у якому проживали іноземні найманці».
Вона каже: «А в нас же ж по новинах прийшла інформація, що розбомбили у вас якийсь центр, готель, де проживали найманці із ЄС, із Америки, з Південної Америки. І 100 найманців вбили».
Жінка була здивована почутим, адже добре знала, що насправді розташовувалося в будівлі.
Готель не працював уже багато років, мабуть, із 2023-го або 2024-го, як почалися відключення електроенергії. Тут були три житлові квартири і садочок для діточок з інвалідністю.
Для родини, яка пережила трагедію, така інформація стала неприємним епізодом після пережитого. Але це не головне, каже жінка.
Вікторія підкреслює, особливо гостро відчула, наскільки важливою є підтримка людей. Однією з перших відгукнулася подруга, яка живе в Іспанії.
Вона написала: «Давай свою картку». Допомога також надходила звідусіль: від родичів, друзів, знайомих батьків, брата, друзів дітей, людей, яких я навіть ніколи не бачила.
Підтримали родину й навчальні заклади, де навчаються доньки. Хтось приносив необхідні речі, хтось допомагав фінансово, хтось просто був поруч…
Підтримати сім’ю можна тут:
На відновлення дому
Ціль: 450 000.00 ₴
- Посилання на Банку
Номер картки Банки 4874 1000 3542 4822 - Поповнити конверт через Приват24
Номер картки конверта 5168752163906426
Обстріл Кременчука 8 листопада: що відомо
Увечері 8 листопада російські безпілотники атакували житлову та цивільну інфраструктуру Кременчука. Перший вибух містяни почули близько 19.26, другий — близько 19.40.
Начальник Полтавської обласної військової адміністрації Віталій Дяківнич повідомив про влучання на двох локаціях. Російські дрони пошкодили багатоквартирний житловий будинок і будівлю готелю. На обох місцях виникли пожежі.
Спочатку стало відомо про 16-річного хлопця, який дістав тяжкі травми. Його госпіталізували. В ОВА повідомили, що кількість постраждалих зросла до чотирьох. Ще троє людей звернулися до медиків, які допомогли їм на місці.
Згодом кількість постраждалих збільшилася до семи. Загалом до лікарень доправили трьох людей, зокрема травмованого підлітка. Рятувальники врятували 15 людей.
Унаслідок атак пошкоджень зазнали й сусідні житлові будинки. У багатоповерхівках поблизу готелю вибило вікна та пошкодило фасади. На території залишилися уламки скла й будівельних конструкцій.
«Не знаю, яким дивом залишилася живою»: що розповідають очевидці атаки на Кременчук
Уранці 9 листопада на місцях ударів працювали комунальні служби. Вони прибирали уламки та ліквідовували наслідки обстрілу.
Біля пошкодженої багатоповерхівки працювала спеціальна комісія, яка оцінює руйнування. До допомоги мешканцям долучилася гуманітарна місія «Проліска». Її представники надають матеріали, щоб люди могли тимчасово закрити вибиті вікна.
У Кременчуці після атаки постраждали чотири квартири біля готелю: є труднощі з компенсаціями
На місцях влучань також працювали правоохоронці, які документують наслідки російської атаки. За даними прокуратури, 8 листопада російські війська атакували Кременчук малогабаритними крилатими ракетами «Бандероль», а Кременчуцький район — безпілотниками, попередньо типу «Герань-4».
