Які таємниці зберігає кременчуцький "Міський сад"

28.05.2016, 08:30 Переглядів: 13 050

У 2017 році “Міському саду” виповниться 230 років

“Міський сад” у Кременчуці один з перших ландшафтних парків в Україні, його історія починається наприкінці XVIІI століття. Про це викладач філософії Євген Бергер розповів кременчужанам на “Спільній прогулянці Кременчуком”, яку ініціювала ГО “Культурний Діалог”.

 

 

Кременчужанам розповіли про палац для Катерини ІІ, 300-х літній дуб, чому «Міський сад» називали Едемом, про кременчуцькі Крути, втопленого Сталіна та катування військових на стадіоні.

 

 

Таємниці “Міського саду” Бергер розповідав кременчужанам під кількасот річним дубом. Від дубів, яких висадили до приїзду Катерини ІІ, збереглося лише двоє. Один з яких у парку біля озера, а інший знаходиться на вулиці Черниша. Хоча у 30 роки ХХ сторіччя тут було 17 дубів, у 80-ті - 6 дерев.

 

 

“Город Кременчуг несравненно веселее Киева”

 

Наступного року “Міському саду” виповниться 230 років. Сад у Кременчуці створили за ініціативи Григорія Потьомкіна в 1787 році. До візиту Катерини ІІ за проектом англійця Вільямса Гульдта заміська природна діброва з озером перетворена в ландшафтний парк “Міський сад”.

 

- На початку XVIІI століття на цьому місці у дубовому гаю бігали дикі коні. У 1764 році указом Катерини ІІ була створена Новоросійська губернія, центром було місто Кременчук. Через рік губернатором назначили Григорія Потьомкіна, який розвив бурну діяльність у “Княжому саду”. Імператриці наговорили, що Потьомкін тут п'є, краде та гуляє. Щоб присоромити завидників, він запрошує імператрицю з перевіркою до Кременчука. 29 січня 1787 року Катерина ІІ прибула до Києва, а у квітні вирушила по Дніпру до Кременчука. До її приїзду за 4 місяці впорядкували сад. З Криму тоді привезли декоративні рослини.

 

У центрі озера була побудована альтанка. Вона з'єднувалася з берегами пішохідними містками. Спеціально до приїзду Катерини в парку був побудований дерев'яний палац, покої якої розписував художник Володимир Боровиковський.

 

 

30 квітня імператрицю у Кременчуці зустрічали салютом з 9-ти гармат, у районі колишнього військового шпиталю (на цьому місці був камінь з написом: «На цьому місці стояв флот Катерини ІІ», у 1923 році камінь безслідно зник). Вулицею Катеринівською (зараз Соборна) вона промчала позолоченою каретою, за нею проїхали Потьомкін, Румянцев та Кутузов. Парадом керував тоді Суворов. З балкона палацу в Міському саду Катерина прийняла парад. Перед нею пройшло 15 тисячне військо, вітаючи свою імператрицю. А в районі нагірної частини відбувся показовий бій. Піхота йшла на піхоту.

 

На третій день, 2 травня у Кременчуці Катерина прийняла останніх старшин з острова Хортиця Антона Головатого та Сидора Білого. Саме у цьому саду вона дала грамоту на створення Кубанського козачого війська.

 

- До приїзду Катерини художник Володимир Боровиковський написав дві алегоричні картини. На першій Петро І пашить, а його онуки Олександр та Костянтин ідуть боронять поле. На другій Катерина зображена у вигляді богині Міневри в оточенні мудреців Потьомкіна, Румянцева, Безбородька. Картини на жаль згоріли при пожежі через два роки.

 

У своїм споминах про Кременчук графу Салтикову Катерина ІІ писала: “Здешний климат прекрасный. Все деревья в цветах. Огромные грушевые деревья, охватов два, как в моем саду в Кременчуге... Город Кременчуг несравненно веселее Киева”.

 

 

Повертаючись з Криму Катерина на два дні залишилася у Кременчуці. Саме тут вона вручила Потьомкіну звання князя Таврічеського та 5 тисяч кріпосних за хорошу зустріч у Кременчуці.

 

Але вже через рік після пишної зустрічі царської особи, парк занепав. Щоб його утримувати, у 1840 році паркові землі потихеньку стали продавати під приватну забудову.

 

Відродження саду

 

- У 1817 році Олександр І з братами Миколаєм та Костянтином вирішили приїхати до Кременчука. Адже за словами бабусі Катерини ІІ, Кременчук їй дуже сподобався, - зазначив Євген Бергер. - Знову розпочалися підготування та відновлення саду. Вони побували не лише у «Міському саду», а й в Успенському соборі. На площі Перемоги у соборі був іконостас, який охороняли, як пам’ятку культури.

 

Після від’їзду Кременчука Олександру І купці скаржилися, що багато грошей пішло на відновлення саду, тому вони просять коштів на відшкодування збитків. Олександр був незадоволений такою розмовою та заповідав дітям й онукам не відвідувати Кременчук. Коли Микола І їхав на південь через Кременчук, то робив це вночі, щоб ніхто не бачив, пам’ятаючи заповідь свого старшого брата.

 

Через деякий час парк почав занепадати. Перебуваючи практично за межами міста, парк погано відвідується, а тому не приносить місту ніякого доходу. Щоб його утримувати у 1840 році почали продавати паркові землі під приватну забудову. Неподалік саду та річкою Крива Руда у 1887 році будують дерев’яний Свято-Троїцький собор.

 

Кременчуцькі Крути та дві світові війни

 

Розвиток промисловості дав поштовх відродження парку. Збудували електростанцію (зараз ТЕЦ), шкіряну фабрику, провели трамвайну колію. У кінці XIX сторіччя в Міському саду будується літній театр, курзал, майданчики, кав’ярні.

 

 

Перший фонтан у Кременчуці з’являється перед Першою світовою війною у Міському саду. Від парку залишаться близько 20% від території, що була за часів Потьомкіна.

 

- Коли почалася Перша світова війна будівлю в саду віддали під військовий шпиталь. Почався смутний час. Наприкінці 1918 року у Кременчуці затверджується радянська влада. Рада депутатів приймати загін червоногвардійців. У відповідь українські офіцери, що були у Кременчуці зі студентів залізничників готують загін. Вони вступили в бій. Цей бій можна вважати другими Крутами. Червоногвардійців поховали на Поштовій площі (зараз площа Перемоги) в загальній могилі. А студентів ховали де вийде, - зазначив Євген Бергер.

 

А парк тим часом рубають і рубають. Згідно з документами 1920 року зрубали 300 пудів дерева.

 

 

Відродження саду настає в середині 20-х років. Парк передають залізничникам, та з 1924 р. парк мав назву «Залізничників». Будується театр, клуб, стадіон, спортмайданчики. З початком Другої світової війни тут знову розташовують військовий шпиталь. І тільки поранені військові мали можливість прогулюватися алеями парку.

 

У 1943 році німці у річницю початку війни на стадіоні влаштовують шоу. Двох військовополонених переодягають у Сталіна та Молотова. Потім поставлені перешкоди для скачок. Щоб показати нікчемність радянської армії, військових саджали на коней і заставляли долати перешкоди. Коні скидали й затоптували військових. Але один з військових подолав усі перешкоди, навіть «лист». Це перешкода, яка складалася з двох вертикальних жердин, одного горизонтального та двох діагональних. Їх обмотували соломою й підпалювали.

 

Цей стадіон відновили лише на початку 2000-х років. На якому тренується місцева футбольна команда «Кремінь».

 

Під час окупації у саду знаходився склад пального, який у травні 1943 року був знищений при авіа ударі. Бочки зривалися з пальним і літали, як футбольні м’ячі. Згоріли сотні дерев, тут навіть кілька років не росла трава.

 

Після закінчення війни парк знову відроджується. До дня залізничників тут влаштовують справжнє свято, яке відзначали щорічно.

 

Чому втопили Сталіна та куди зник Ленін

 

У 1956 році Микита Хрущов на закритому засіданні XX з'їзду КПРС зачитав доповідь про «Про культ особи та його наслідки». У доповіді був засуджений культ особи Йосипа Сталіна, масовий терор та злочини другої половини 1930-х - початку 1950-х, провина за які була покладена на Сталіна.

 

По всьому Радянському Союзі прибирали пам'ятники Сталіну. Кременчук не став виключенням. У Міському саду розміщувалися скульптури Сталіна і Леніна.

 

 

За словами Євгена Бергера, буквально за одну ніч військові та правоохоронці прибрали пам'ятник. Міліція після того як прочесала парк оточила його. Солдати, які прибули на місце за ніч скинули пам'ятник Сталіну й викинули його в озеро. А пам’ятник Леніну, що стояв поруч, перенесли до входу в Міський сад.

 

 

- Про подальшу долю кременчуцького пам'ятника “Титаніка” нічого невідомо. Якщо гарно поритися у мулі, його можна знайти, - припускає Євген Бергер.

 

Зазначимо, що у 2012 році озеро поглиблювали, вирівнювали та зміцнювали його схили. Але ніякого пам'ятника Сталіну на місці вже не було.

 

 

 

Наступного 2017 року “Міський сад” святкуватиме ювілей - 230 років.

Інформація

Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии к данной публикации.
Коментувати статтю можуть тільки зареєстровані користувачі.
Будь-ласка, УВІЙДІТЬ або ЗАРЕЄСТРУЙТЕСЬ.
Ознайомтесь із правилами коментування.

Історія Кременчука

Схожі матеріали:



Вверх