«Казав: поїдемо додому, будемо ремонт робити»: у Кременчуці попрощалися із полеглим нацгвардійцем Владиславом Пєховим

27.11.2024, 13:03 Переглядів: 16 355

 

Народився і жив Владислав на Донеччині, працював на шахті. Побратими пригадують його як хорошого, щирого чоловіка

Сьогодні, 27 листопада, у Кременчуцькому міському палаці культури попрощалися із полеглим у бою за Україну нацгвардійцем Владиславом «Шахтарем» Пєховим. Народився чоловік 26 березня 1996 року у місті Покровськ на Донеччині. Певний час працював там на шахті, а з початку повномасштабного вторгнення добровільно пішов до війська, аби захищати рідні землі.

 

Провести Владислава в останню путь зібралися небагато людей. До Кременчука його родина переїхала із Покровська нещодавно, тому й прощалися із загиблим саме тут. Віддати шану захисникові приїхали його побратими, знайомі, рідні.

Сергій та Олександр служили разом із Владиславом з перших днів повномасштабної війни. Свого побратима пригадують як доброго та щирого чоловіка, який нічого не боявся.

 

— Нас 18 березня як привезли разом у Кривий Ріг. І так ми з перших днів увесь час і були разом. А потім так вийшло, що Влада в іншу частину перевели, — розповідає Сергій.

Спогади про побратима у чоловіків лишилися тільки позитивні.

— Добрий хлопець був, усім допомагав. Ніколи нікому не бажав зла, — додає Олександр.

Сергій пригадує: їхній товариш завжди визивався іти у бій першим, ніколи не боявся нічого.

— Він же сам із Донеччини, з Покровська. Казав колись: повернемося додому, буду ремонт робити. А потім присилає фотографію і каже: нема вже де ремонт робити…

Військові додають: у цивільному житті Владислав працював підривником на шахті, тому звідти і його позивний — «Шахтар».

 

Військовослужбовець із позивним «Сєвєр» своє обличчя не показує, проте спогадами про побратима теж поділився.

— Ми з Владом служили разом більше двох років. Він був чоловіком позитивним, щирим. Моментів багато за цей час було, про усе й не розкажеш. На фронті усі один одному життя рятують, усі один одного прикривають. Шкода, що гинуть зараз ті, хто ще на початку сам прийшов. Ми ж зараз не свої будинки захищаємо — ми вас захищаємо. У нас уже не лишилося чого захищати. Влад от із Покровська був, я із Сєвєродонецька…

Віддати останню шану захисникові приїхали і його знайомі із Донеччини. Анатолій товаришує із батьком Владислава, знав загиблого із самого дитинства.

 

— Владік просто найкращий був, скромний. На шахті працював, потім в армію пішов, не задумуючись. Шкода, дуже шкода, що такі хороші люди гинуть…

Анатолій пригадує: певний час військовий телефонував батькам із фронту. Але завжди говорив, що у нього усе добре. Потім пройшов навчання за кордоном.

— А потім якось так вийшло, що його у піхоту відправили. Пояснював це тим, що не вистачає людей там… То вже потім лиш іноді дружині телефонував.

Загинув Владислав 13 листопада 2024 року під час виконання бойового завдання на рідній Донеччині. Анатолій додає: певний час військового вважали як зниклого безвісти, але врешті вдалося знайти його тіло, аби рідні могли достойно провести захисника.

  

У полеглого бійця лишилися батьки, дружина та маленька дитина. Після прощання панахиду за загиблим воїном відслужили у Свято-Миколаївському соборі. Поховали Владислава Пєхова на Свіштовському кладовищі, де покояться й інші загиблі воїни.

Фото: Яна Гудзь

Редакція «Кременчуцького Телеграфа» висловлює щирі співчуття рідним та близьким загиблого захисника.


Автор: Яна Гудзь Фото: Яна Гудзь
Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст та натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити про це редакцію.

Інформація

Користувачі, які знаходяться в групі Гості, не можуть залишати коментарі до даної публікації.
Будь-ласка, ЗАРЕЄСТРУЙТЕСЬ.
Ознайомтесь із правилами коментування.
Читайте також:
  • Kiaparts
  • НОВИНИ ПАРТНЕРІВ:


Свіжий випуск (№ 45 від 7 листопада 2024)

Для дому і сім'ї

Читати номер

Для дому і сім'ї - програма телепередач

Читати номер

Приватна газета

Читати номер
Попередні випуски
Вверх