Сьогодні, 27 листопада, у Кременчуцькому міському палаці культури попрощалися із полеглим у бою за Україну нацгвардійцем Владиславом «Шахтарем» Пєховим. Народився чоловік 26 березня 1996 року у місті Покровськ на Донеччині. Певний час працював там на шахті, а з початку повномасштабного вторгнення добровільно пішов до війська, аби захищати рідні землі.
Провести Владислава в останню путь зібралися небагато людей. До Кременчука його родина переїхала із Покровська нещодавно, тому й прощалися із загиблим саме тут. Віддати шану захисникові приїхали його побратими, знайомі, рідні.
Сергій та Олександр служили разом із Владиславом з перших днів повномасштабної війни. Свого побратима пригадують як доброго та щирого чоловіка, який нічого не боявся.
Спогади про побратима у чоловіків лишилися тільки позитивні.
— Добрий хлопець був, усім допомагав. Ніколи нікому не бажав зла, — додає Олександр.
Сергій пригадує: їхній товариш завжди визивався іти у бій першим, ніколи не боявся нічого.
Військові додають: у цивільному житті Владислав працював підривником на шахті, тому звідти і його позивний — «Шахтар».
Військовослужбовець із позивним «Сєвєр» своє обличчя не показує, проте спогадами про побратима теж поділився.
— Ми з Владом служили разом більше двох років. Він був чоловіком позитивним, щирим. Моментів багато за цей час було, про усе й не розкажеш. На фронті усі один одному життя рятують, усі один одного прикривають. Шкода, що гинуть зараз ті, хто ще на початку сам прийшов. Ми ж зараз не свої будинки захищаємо — ми вас захищаємо. У нас уже не лишилося чого захищати. Влад от із Покровська був, я із Сєвєродонецька…
Віддати останню шану захисникові приїхали і його знайомі із Донеччини. Анатолій товаришує із батьком Владислава, знав загиблого із самого дитинства.
Анатолій пригадує: певний час військовий телефонував батькам із фронту. Але завжди говорив, що у нього усе добре. Потім пройшов навчання за кордоном.
Загинув Владислав 13 листопада 2024 року під час виконання бойового завдання на рідній Донеччині. Анатолій додає: певний час військового вважали як зниклого безвісти, але врешті вдалося знайти його тіло, аби рідні могли достойно провести захисника.
У полеглого бійця лишилися батьки, дружина та маленька дитина. Після прощання панахиду за загиблим воїном відслужили у Свято-Миколаївському соборі. Поховали Владислава Пєхова на Свіштовському кладовищі, де покояться й інші загиблі воїни.
Редакція «Кременчуцького Телеграфа» висловлює щирі співчуття рідним та близьким загиблого захисника.
