Попри війну, нове життя перемагає: за два роки в Кременчуцькому перинатальному центрі народилося 2421 немовлят, 55 із них — в укритті

25.02.2024, 09:00 Переглядів: 2 204

 

Два роки триває повномасштабна війна. На тлі болю та відчаю, які вона приносить щодня, новини про нове життя стають особливо цінними та підтверджують — попри все, життя перемагає! 

Жінки, що народжують в умовах війни, стають справжніми героїнями, які несуть на собі величезну відповідальність за дитячі долі. Не менш героїчними є лікарі, які приймають пологи й допомагають з’явитися на світ маленьким українцям.

Якими були перші дні війни, пригадали представники медперсоналу Кременчуцького перинатального центру ІІ рівня та породіллі, яким випало народжувати 24 лютого 2022 року.

Директор Кременчуцького перинатального центру ІІ рівня, лікар акушер-гінеколог Радомир Сербін каже, що з першого дня війни й до сьогодні перинатальний центр працює в штатному режимі.

Ні на годину ми не припиняли роботу. Весь час працювали всі пологові зали, операційні, реанімаційні. Виконувалися всі лабораторні дослідження, УЗД. Лікарі та персонал були на робочих місцях.

Народжені під виття сирени

Того дня у перинатальному центрі на світ з’явилося шість немовлят: чотири хлопчики й дві дівчинки. Майже всі дітки народилися під виття сирен.

Їхні матусі кажуть — не одразу зрозуміли, що почалася війна. Лише наступного дня, коли стали добре почуватися після пологів, прийшло усвідомлення, в який страшний час вони народили своїх діточок.

 

Мешканка села Великі Кринки Людмила Ф. 24 лютого 2022 року народила хлопчика вагою 3150 грамів. Жінка розповідає, що прокинулася о шостій ранку, відчувши, що дитина готова з’явитися на світ.

 

— Я думала лише про те, щоб все дуло добре, щоб хлопчик народився здоровим, щоб пологи пройшли без ускладнень. Навіть, коли почала вити сирена, не звертала на неї уваги, бо вже було не до того. Лікарі, медсестри, акушерки — всі були сконцентровані лише на допомозі породіллям. Може, вони й хвилювалися через те, що відбувалося за стінами лікарні, але пацієнти цього не відчували. Мені надали всю необхідну допомогу, оточили увагою, заспокоювали, підказували, як правильно дихати. О 10.10 я народила синочка.

І лише на другий день прийшло усвідомлення того, що відбувається в країні. Сирена постійно вила, рідні дуже хвилювалися й хотіли якомога скоріше забрати нас додому. Ми виписалися досить швидко, але, доки були в лікарні, медперсонал постійно заспокоював: казали, що не варто хвилюватися, бо все це може зашкодити, зокрема грудному вигодовуванню…

Ці два роки ми весь час були вдома, нікуди не виїжджали. Зараз Кирило росте здоровим хлопчиком, я вірю, що весь цей жах скоро закінчиться, й ми будемо жити у мирній країні. Дуже хочеться нашим дітям щасливого життя, — розповідає Людмила.

 

Ще одна породілля кременчужанка Вікторія С. 24 лютого 2022 року народила донечку вагою 3380 грамів. Вона теж з’явилася на світ під завивання сирени. Впоратися з хвилюванням жінці допомагав чоловік Євген, який теж був присутній на пологах.

— У нас були спільні пологи, тому я думала лише про те, щоб усе було добре. Чоловік був поруч і дуже мене підтримував. Я народжувала в пологовій залі — в перший день ми ще не спускалися до підвалу. Пам’ятаю, у той день була якась додаткова метушня, але всі медики виконували свої обов’язки й не звертали особливої уваги на сирену. Я навіть не пам’ятаю, щоб хтось щось про війну казав. А ось пізніше, коли я бачила у вікно, як із супермаркету вивозять візками товар, як люди піддаються паніці, ставало моторошно. Ми нікуди не виїжджали, просто під час тривог спускалися до підвалу й проводили там по кілька годин із немовлям. Зараз нашій Ніколь уже два рочки, й коли вона чує сирену, то лається на неї й каже: «Ну-ну».

Я хочу подякувати всім, хто працює у перинатальному центрі й допомагає жінкам. Люди роблять свою справу, незважаючи на обстріли, на війну, на настрій. Вони заспокоюють, підтримують та створюють умови для того, щоб жінки та дітки були у безпеці й у комфортних умовах, — розповіла Вікторія.

У штатному режимі

На той час у перинатальному центрі працювало майже 400 осіб персоналу. У перший день війни всі були на місці у повному складі. Ніхто нікуди не поїхав, не втік — усі прийшли на свої робочі місця.

 

— Цей день неможливо забути, — каже старша акушерка Кременчуцького перинатального центру ІІ рівня Олена Єгорова. — Я бігла на роботу під звуки сирени. Зранку, коли сигнал тривоги щойно ввімкнули, я запитала у мами, що це. Вона підтвердила страшну здогадку — війна. Прийшла на роботу, дівчата з Миргорода повідомили, що там уже бомблять. Було страшно, була невизначеність, але всі працювали й намагалися зберігати спокій. Пацієнтки дивилися на нас і теж намагалися бути спокійними. Вони всі прислухалися, виконували все, що їм казали. В перший день війни народилося шестеро немовлят: три жінки народили самі, трьом робили кесарів розтин, тож ми працювали й допомагали з’являтися на світ новому життю. Працювали в перший день нагорі, у залі, під звуки сирени. Спускатися до підвалу почали згодом.

Директор центру Радомир Сербін підкреслює, що не було жодного хаосу:

— Сама специфіка акушерства — це вміння  дуже швидко ухвалювати рішення. Лікар-акушер завжди готовий до надання невідкладної допомоги. У будь-який час ми здатні розвернути за 10 хвилин операційну. До того ж під час ковіду ми відпрацювали навички й були готові до великої кількості пацієнтів.

Він із гордістю розповідає, що вже на другий день війни почалася робота над організацією укриття.

— Ми одразу почали думати про сховище. Стояло питання — як нам приймати пологи, як оперувати, щоб жінки й діти, а також персонал були у безпеці. До нас приїхав міський голова В.Малецький, ми все обговорили й почали облаштовувати сховище. І весь час працювали штатно, — розповідає лікар.

На офіційній сторінці перинатального центру у фейсбуці є такий пост від 26 лютого 2022 року:

Перинатальний центр забезпечений всіма медикаментами та обладнанням у повному обсязі, питною водою. Перебоїв із харчуванням немає. За минулу добу народилося п’ять малюків, проведено три операції кесаревого розтину.

Пологи в укритті

Вже за два тижні у перинатальному центрі були облаштовані повноцінні операційна, пологовий зал із апаратом ШВЛ, операційним столом та усім обладнанням.

 

— Але до цього ми народжували в коридорі. Ми поставили необхідне обладнання, крісла — все, що потрібно, й народжували просто за шторкою в коридорі. Ми спустили ліжка, все, що у нас було, й приймали в середньому по три-п’ять пологів на день. Ми оперували, надавали допомогу. З перших днів війни серед пацієнток було багато переселенців. Народжували жінки з Харкова, з Луганщини та Донеччини, були жінки з Маріуполя, — розповідає Радомир Сербін.

 

Пост в ФБ від 28 лютого 2022 року:

Життя продовжується! Сьогодні, о 13.10, в підвалі перинатального центру, в тимчасово облаштованому пологовому залі, під виття сирен повітряної тривоги народилась дівчинка вагою 3850, зростом 51 см. Мирослава — таке ім’я дали новонародженій батьки-харків’яни, які знайшли прихисток від війни в Кременчуці.  Породілля та новонароджена українка почувають себе добре. Незважаючи ні на що — Україна непереможна!

 

Це дійсно так. Бо попри труднощі та виклики війни, наші жінки виявляють неймовірну силу та вольовий дух, продовжуючи народжувати. З початку війни у Кременчуцькому перинатальному центрі II рівня народилося 2421 дітей, 55 із них — в укритті!

Радомир Сербін підкреслює, що і зараз під час тривог усі пацієнти обов’язково йдуть в укриття:

— Ми знаходимося за кілометр від «Амстора», й коли туди прилетіла ракета, у центрі вибуховою хвилею винесло вікна. Але всі наші пацієнти й персонал знаходилися в укритті, тому ніхто не постраждав. Передусім — безпека, тому питання спускатися чи ні не обговорюється!

Зараз в укритті зроблено якісний ремонт, є все необхідне обладнання. Тут зберігається понад тонну води, запас їжі на місяць, запаси харчування для дітей. Крім того, є чани для приготування їжі на вогні, встановлені два генератори, є ковдри, обігрів. Тож у підвальному приміщенні можна працювати повністю автономно.

До речі, під час блекауту 23 вересня 2022 року перинатальний центр також працював у штатному режимі.

— Ми запустили генератор. Тож у нас було світло, у двох корпусах працювали ліфти, була в роботі автономна котельня, було тепло, йшла гаряча вода, працювала свердловина, каналізація. Був навіть інтернет через старлінк. До нас приходили люди, заряджали телефони, підключалися до інтернету. Лікарня працювала у штатному режимі: ми оперували, народжували, — згадує лікар.

Сила духу

За даними UNFPA, близько 265 000 жінок в Україні були при надії станом на початок російського вторгнення. Багато з них були змушені народжувати в умовах обмеженого доступу до медичної допомоги, в приміщеннях, що перебували під обстрілами, без електрики, води й опалення. Пологи в підвалах або на станціях метро стали сумною і поширеною реальністю.

У Кременчуці якісну медичну допомогу отримували всі, хто її потребував.

 

— Ця рішучість українок народжувати дітей у воєнний час свідчить про велику віру в майбутнє та силу духу. Жінки проявляють себе не лише як матері, але і як будівничі нормального, повноцінного життя своїх дітей, не дозволяючи війні позбавити їх права на щасливе материнство. Жінки, які продовжують народжувати та виховувати дітей, попри військові дії, залишаються світлими прикладами сили, віри та волі до життя в умовах важких випробувань, — підсумував директор Кременчуцького перинатального центру II рівня Радомир Сербін.


Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст та натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити про це редакцію.

Інформація

Користувачі, які знаходяться в групі Гості, не можуть залишати коментарі до даної публікації.
Будь-ласка, ЗАРЕЄСТРУЙТЕСЬ.
Ознайомтесь із правилами коментування.
  • Kiaparts
  • НОВИНИ ПАРТНЕРІВ:


Свіжий випуск (№ 11 від 14 березня 2024)

Для дому і сім'ї

Читати номер

Для дому і сім'ї - програма телепередач

Читати номер

Приватна газета

Читати номер
Попередні випуски
Вверх