Волонтери з «Кучерявої хати» готують домашні страви для хлопців на передову без спочину

5.12.2023, 08:05 Переглядів: 3 582

 

5 грудня відзначають Міжнародний день волонтерів в ім'я економічного і соціального розвитку — один з міжнародних днів ООН, присвячений тим, хто займається волонтерством

Етносадиба «Кучерява хата», що знаходиться в Недогарках, ще рік тому приймала багато гостей. Її господарка Віталіна Нетребко знайомила відвідувачів з українською культурою та традиціями, вчила ліпити вареники, навіть показувала, як колись українські гончарі виробляли посуд. Тут не було заборон — всі експонати можна було брати до рук і роздивлятися, одяг — приміряти.

Зараз в «Кучерявій хаті» також немає ніяких заборон. Тут часто звучать народні українські пісні. Тут ліплять вареники, катають вергуни, ріжуть капусту. Але замість гостей сюди приїжджають жінки та чоловіки, які готують хлопцям на фронт. З грудня минулого року етносадиба «Кучерява хата» стала справжнім волонтерським центром.

Ми побували в Недогарках в той день, коли волонтери чекали машину, яка відвезе домашню їжу на передову. З раннього ранку тут кипіла робота: жінки готували плов, козацьку кашу, вінегрет, смажили вергуни, пиріжки та пампушки з часником.

Близько десяти жінок різного віку працювали, як бджілки: кожен виконував свою роботу. І хоч на вулиці було сиро, а пронизливий вітер проникав під одяг, господині не звертали ніякої уваги на холод.

«Хлопцям готуємо, і робота нас зігріває», — сказала літня жінка, на ім’я Ніна, яка на вулиці під навісом різала солоні огірки на вінегрет.

На запитання, чи не мерзнуть у неї руки, тільки посміхнулася у відповідь: «Та що ми… Головне, щоб соколики наші не мерзли».

Тут всі тільки й говорять про захисників та планують, що будуть готувати наступного разу та де знайти необхідні продукти.

Керує процесом господарка садиби Віталіна. Замішуючи тісто на вергуни, ця приємна кудрява жінка розповіла нам про роботу волонтерського центру «Кучерява хата».

«Моя зарплата — це подяка від хлопців за смаколики»

— Волонтерство для мене — це не просто пиріжки готувати для хлопців. Волонтерство — це нести Україну самим українцям. Саме це я й робила до повномасштабного вторгнення тут, у «Кучерявій хаті», коли знайомила гостей етносадиби з нашою українською культурою та традиціями. Коли війна почалася, я їздила у місто плести сітки з дівчатами. А потім ми готувати почали. Це було у грудні минулого року. Спочатку вдома у Людмили Луц для хлопців із тероборони якісь смаколики робили, потім вирішили сюди перебратися. У мене дрова з’явилися й ми почали готувати у садибі. Місцеві мешканці стали приходити допомагати, хтось приносив якісь продукти, яйця, муку, хтось овочі ніс. Так все й закрутилося, — розповідає Віталіна.

Зараз вони готують все, що замовляють хлопці: зрази, вареники, голубці, перець фарширований, каші, плов, млинці солодкі й солоні. Минулого разу приготували 16 відер  капусти маринованої за один раз!

Віталіна весь час чимось зайнята: зранку закупляє продукти, вдень готує, ввечері шукає, де купити продукти подешевше, а вночі пише пости у Фейсбук про те, що потрібна допомога.

— Я розповідаю, що нам потрібно. Зараз дуже не достає дров. Так що, якщо хтось може допомогти, ми будемо  вдячні. Крім того, на своїй сторінці пишу, хто вже допоміг, запрошую бажаючих до нас працювати. У нас кожен день кипить робота. А перед приїздом військових, ми працюємо більше, ніж по 15 годин у плити. Головне, виконати їх замовлення, адже хлопці там, в окопах, дуже потребують нашої підтримки. Вони, як діти радіють домашнім стравам та завжди надсилають відео з подякою за наш труд. Про вареники на пару, які ми відправляємо на передову, кажуть що це «справжній мед», — розповідає жінка.

Вона каже, що неї ці вісточки від хлопців та слова, що «вони, немов вдома побували, куштуючи справи від Віталіни», — найдорожчі у світі.

— Коли в мене питають, чи платять вам зарплату, я кажу: «Так, моя зарплата — це подяка від хлопців за смаколики, які ми готуємо», — сміється Віталіна.

Страви, заряджені добром та позитивом

Наша розмова ненадовго перервалася: господарка етносадиби пішла підбивати тісто, яке вже просилося на заміс. Ми тим часом поспілкувалися з жінками, які готували вергуни.

Тут у маленькій обладнаній кухні кожна господарка виконувала свою справу. Двоє замішували тісто, ще двоє стояли біля плити та смажили у маслі смаколики.

Вони готували й разом співали українську пісню. Кажуть, що пісня заряджає страви добром та позитивом, гарною енергією.

— Сьогодні ми готуємо пиріжки, вергуни, пампушки з часником. Прийшло багато людей, кожному робота знаходиться. Дівчата з Потоків приїхали та з Кременчука. Наші, недогарські також працюють. Я з чоловіком прийшла. Раніше сама готувала, а потім чоловік доєднався до нас, він дрова привозить, воду набирає з колодязя — допомагає. А ми й раді, нам чоловічі руки дуже потрібні, — розповідає пані Віра.

Дійсно, тут в «Кучерявій хаті» дівчатам складно без чоловічої допомоги, тому вони радіють кожним новим рукам, які з’являються. Сюди запрошують усіх бажаючих допомогти — для всіх знайдеться робота.

— Ми хочемо як можна більше наготувати, щоб хлопцям відправити, — кажуть жінки. — Ми хочемо, щоб вони смакували домашню їжу — для них це важливо, бо вони розуміють, що ми їх підтримуємо, чим можемо.

Працювати волонтерки готові хоч з ранку до ночі, аби були продукти та дрова, щоб піч топити.

 

Без допомоги складно

Про дрова Віталіна розповіла окремо. Каже, що волонтерський центр постійно їх потребує, бо тут є пічка для приготування на вулиці, а ще велика піч у самій хаті.

Зараз, коли стало холодно, потрібність у дровах ще збільшилася.

— Нам допомогли дровами інші волонтери, місцева влада, але цього замало. Якщо хтось може ще допомогти, ми будемо дуже вдячні.

Жінка також загострює увагу на тому, що нерідко вимушена відривати частину грошей від донатів, щоб заправити газові балони.

Крайній раз на заправку витратила 2200 грн: «А це мінус котлети, мінус сало, які хлопці не отримають».

Віталіна вдячна кожному, хто бере участь в добрій справі й доєднується до волонтерів. Й тим, хто дає продукти, й тим, хто готує, й тим, хто дровами допомагає, й гроші на карту кидає.

— Ми всі робимо одну спільну справу, допомагаємо нашим хлопцям, — підкреслює жінка.

На питання про мрію, відповідає, що зараз у всіх українців одна мрія — Перемога.

— А вже після неї я тиждень не буду вставати з ліжка. Буду відпочивати, — сміється волонтерка, у якої зовсім не залишилося часу для себе. — Постійно готувати дуже важко, але ми вмотивовані тим, що хлопці чекають наші домашні страви, тому й працюємо без відпочинку. Відпочивати будемо разом з нашими захисниками після Перемоги.

 

Разом до Перемоги

Віталіна додає, що нам всім зараз не достає об’єднання. Якщо на початку війни всі згуртувалися та весь час працювали, то зараз багато хто втомися.

— Але завжди треба пам’ятати, що ми з вами спимо в теплих ліжках, живемо в теплих хатах, а хлопці сплять в окопах й помитися можуть не в ванній, а лише з пляшки. У них немає ніякого комфорту. Разом з ними постійно снують миші, які навіть пальці обгризають, якщо руки погано помити. Над головою у них літає весь час. Якось один військовий розповідав, що поки викурив цигарку, було 100 вибухів! Вони в постійному стресі знаходяться. А коли приїжджають молоді військові, я бачу, що вони навіть посміхатися вже не вміють…І ми всі повинні про це думати та пам’ятати, що вони нас захищають! Тому треба об’єднуватися та допомагати, увесь час! А посміхатися ми потім їх заново навчимо, після перемоги, — зі сльозами на очах каже Віталіна.

Жінка показує прапори з підписами військових, гільзи, на яких написано «Від «Кучерявої хати» або «Від Віталіни», шеврони та багато іншого — це все привозять в подарунок військові.

— Після війни тут у «Кучерявій хаті» я обладнаю ще один музей та буду розповідати відвідувачам про ці подарунки. Але це все буде після нашої Перемоги. А зараз найціннішим подарунком для усіх нас є відео з передової, на якому військові гріють на горілці наші варенички зі словами: «Ці варенички найсмачніші! Ручки, які їх готували, треба цілувати. Дякуємо за смаколики з дому…»

В «Кучерявій хаті» завжди потрібні руки.
Також можна допомагати з дому, наприклад, чистити часник, картоплю, моркву та цибулю, або нарізати овочі на вінегрет. Це дуже пришвидшує роботу.
Завжди потрібні продукти, дрова, донати.
Картки для донатів:

4149499150620647

4441111135395857

Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст та натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити про це редакцію.

Інформація

Користувачі, які знаходяться в групі Гості, не можуть залишати коментарі до даної публікації.
Будь-ласка, ЗАРЕЄСТРУЙТЕСЬ.
Ознайомтесь із правилами коментування.

Допомога військовим:

Акція "Телеграфа" на допомогу українським військовим. Ми закликаємо кременчужан надати посильну допомогу нашим солдатам.

Читайте також:



Свіжий випуск (№ 11 від 14 березня 2024)

Для дому і сім'ї

Читати номер

Для дому і сім'ї - програма телепередач

Читати номер

Приватна газета

Читати номер
Попередні випуски
Вверх