Морські піхотинці подарували школярам з Кременчуччини свої шеврони

14.03.2023, 19:30 Переглядів: 3 525

До Гориславської школи завітали морпіхи, поспілкувались зі школярами, обмінялись подарунками та розповіли про своє життя

Сьогодні, 14 березня, до Гориславського навчально-виховного комплексу завітали морські піхотинці, аби поспілкуватись з місцевими школярами, розповісти свої історії та відповісти на їхні запитання.

На початку військові розповіли, від чого пішли їхні позивні, а також пригадали, як у них розпочалось 24 лютого 2022 року.

Військовий з позивним «Демон», який сидить ліворуч на фото, розповів, що позивний йому дали орки.

— Під час виконання завдань на Авдіївському напрямку, командир наказав тримати дорогу, аби ворожі війська не проїхали, тоді я був кулеметником і вистояв до кінця. Потім почув як орки обговорюють, що там, наче демон якийсь сидить. Так і приклеївся до мене позивний «демон», — розповів військовий.

До 24 лютого чоловік не планував воювати, казав, що не піде на фронт, поки війна не зайде у його дім. Сам військовий із Запоріжжя.

— Зранку 24 лютого на Запорізький аеродром прилетіла одна з перших ракет, тоді я зрозумів, що настав час йти воювати. На той момент я жив із дівчиною, вона забрала всі мої документи й віддала їх родичам — вони не хотіли, щоб я йшов воювати. Дали лише закордонний паспорт, аби я виїхав за кордон як біженець, але разом з ним я поїхав до військкомату, — пригадав «Демон».

А ось військовий з позивним «Барні», який на фото сидить праворуч, отримав такий позивний, оскільки дуже добрий. Він служить в армії з 18 років, зараз чоловікові 24.

— Тільки звільнився зі свого другого контракту — розпочалась війна, і я одразу побіг знов до військкомату. Я дуже добрий, тому і позивний такий маю, — зазначив військовий з позивним «Барні».

Військовий з позивним «Дєд» має п'ять онуків, тому і позивний відповідний отримав.

— Зранку 24 лютого пролетіла ракета над моїм будинком, тоді я одразу почав «штурмувати» військкомат. Мене не хотіли брати, постійно відкладали на іншу чергу. Деякий час потому нарешті отримав свою повістку. Я сказав дочці, що не повинні батьки ховати своїх дітей і пішов воювати. А позивний у мене через статус — маю п'ять онуків, — розповів військовослужбовець з позивним «Дєд».

Військовий «Кузя», який на фото стоїть праворуч, отримав такий позивний через співзвучність із прізвищем. Він вміє працювати з будь-якою зброєю, не вміє лише у танкові їздити.

На питання «Що ви робитимете, коли почуєте, що настала перемога?», кожен військовий має свою відповідь.

— Зателефоную бабусі й скажу: «Бабуся, перемога», — сказав «Демон».

— Заплачу... — поділився «Барні».

— Не знаю, — розгублено сказав «Дєд».

— Хвилину мовчання, аби згадати тих, хто загинув. Дуже великою ціною це все дається, — зазначив «Кузя».

Далі учні Гориславської школи подарували морпіхам плетені браслети жовто-блакитного кольору, а військові у відповідь подарували школярам свої шеврони.

Також військові провели інструктаж серед школярів з накладання турнікетів при пораненнях.

А під кінець пройшлись школою та розписались на прапорі України, який колись школі подарував підрозділ АТО.

А провели морпіхів першокласники з віршиками.

Фото: Артем Коваленко

Автор: Дарія Згура Фото: Артем Коваленко Відео: Артем Коваленко

Читайте telegraf.in.ua в Google News

Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст та натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити про це редакцію.

Інформація

Користувачі, які знаходяться в групі Гості, не можуть залишати коментарі до даної публікації.
Будь-ласка, ЗАРЕЄСТРУЙТЕСЬ.
Ознайомтесь із правилами коментування.