Без допомоги влади: як кременчужани допомагають переселенцям

– Усе почалося з того, мені подзвонила кума, колишня працівниця коледжу КрНУ. «Сергію, жах! Люди їдуть з однією валізою зі Сходу, де йдуть бойові дії, їх селять у нашому студентському гуртожитку. Але там не вистачає елементарних речей – матраців, ковдр, посуду, їжі. Люди розгублені. І хоч їм допомагають працівники коледжу, ситуація критична», – розповів «Кременчуцькому Телеграфу» кременчужанин Сергій Стеценко. – Ми негайно зконтактували з персоналом коледжу. Оцінили ситуацію. І я зрозумів – якщо не ми, то хто?

Сергій – місцевий підприємець. Має багато друзів, які одразу об’єдналися та взяли шефство над людьми, що оселились у гуртожитку по вул. Чумацький шлях, 7-А, у Крюкові. Це люди, які не мають знайомих, родичів у Кременчуці. Не мають грошей, поки що не мають роботи.

*У таких умовах опинились вимушені переселенці. Вони не скаржились, дякували за дах над головою*

– Коли ми дізнались, що не вистачає навіть старих списаних матраців, ми почали їх безуспішні пошуки у місті. Я створив групу у вайбері «Допомога біженцям» – туди додав друзів, знайомих, родичів, партнерів по роботі. За 40 хвилин ми зібрали більше 20 тисяч гривень! Одразу замовили матраци та швидко домовились із одеським виробником. За чотири дні ми привезли їх у гуртожиток, що дало змогу додатково прийняти ще 30-35 людей, – розповідає Сергій. – А потім пішло-поїхало: кременчужани почали везти у гуртожиток везти все, що потрібно для побуту людям, які тут залишаються проживати на невизначений термін.

Нові 30 матраців. Але потрібно ще

Сергій Стеценко згадує: перетелефонував торгівельний центр «Грант» - запропонував в подарунок вісім диванчиків, які на той момент змогли зняти «напругу» з розміщенням. — Сергій Стеценко згадує: перетелефонував торгівельний центр «Грант» – запропонував в подарунок вісім диванчиків, які на той момент змогли зняти «напругу» з розміщенням.

– Потім мої клієнти, виробники взуття Maxus, які самі є біженцями з Харкова, із повністю зруйнованим бізнесом, запропонували взуття. Віддали все, що залишалось на складі. Перші 30 пар вже роздали. Уявіть, що є люди, які й досі ходять у зимовому, – каже волонтер.

{banner_google}

А потім у гуртожитку згорів єдиний старенький бойлер, який працював на всі п’ять поверхів, і жінкам та дітям довелося митися з «чайничків». Групою терміново «скинулись» – купили та встановили новий.

Сергій, що разом із друзями нині опікується гуртожитком, каже: переважна більшість мешканців – мами з дітьми, люди похилого віку. Днями бабуся заїхала – 80+. Вона на ліках, їй допомагають вирішити крім побутових питань і інші.

Сім'я з Маріуполя, якій вдалося врятуватись із пекла — *Сім’я з Маріуполя, якій вдалося врятуватись із пекла*

– Потім Великдень йде. В гуртожитку – купа дітей. Хочеться і смаколиками пригостити, і свято якесь, телефоную Ларі Разумниковій, у неї «Джем-клуб». Прошу розважити дітей. Вона одразу погодилась, хоча сама тяжко працює. Звернулися до «ЛогінсСмак» – вони одразу відгукнулись – виділили смаколики та солодощі дітям, – розповів Сергій.

{banner_google}

Проблеми і потреби

Минулого тижня переселенців побільшало. Їдуть із Донецької області, з найгарячіших точок. Приїздять просто з паспортами. Всіх треба нагодувати, вдягти та забезпечити хоч якийсь побут.

Виявилось, що попри заяви міської влади нашим переселенцям не вистачає елементарних речей і навіть їжі. Адже щодня у мерії звітують про видані продуктові набори, приготовлені гарячі обіди та розподілену гуманітарку. По факту – переселенців годують підприємці, волонтери та звичайні кременчужани, крюків’яни, що знають про потреби. Щоправда, територіальний центр допомагає з одягом.

– Стало очевидним, що цим людям потрібно вирішувати питання в допомозі систематичного виділення продуктових пайків Я довго намагався зв’язатися із міською владою, аби вирішити питання доставки продуктових наборів, на які мають право ці люди. Розумієте, мамі з дитиною складно дістатись з Крюкова на Маяковського (Єднання України – ред.). Старим людям тим більше. Ми зустрілись – я запропонував самотужки за заявами переселенців організувати доставку продуктових наборів, згідно зі списками. Але, на жаль, влада не погодилась – в силу якихось пересторог всім тимчасово переміщеним особам, які знаходяться в нашому місті на обліку, доводиться приходиться їздити в єдине місце – територіальний центр на Маяковського. Хоча, мабуть, більш правильно було б перерозподілити навантаження центру на представників тих же гуртожитків, і це б автоматично зняло напругу з роботи територіального центру та звільнило б людей з дітьми, у віці, не місцевих – від регулярних поїздок на той берег Дніпра з пересадками громадського транспорту, – розповідає Сергій Стеценко.

Таким чином сьогодні близько 110 переселенців, що живуть у гуртожитку по вул. Чумацький шлях, 7А перебувають на забезпеченні волонтерів та небайжужих мешканців нашого міста. Щодня приїжджають нові люди з гарячих точок, яких потрібно негайно нагодувати та забезпечити ліжком і елементарними побутовими речами.

Отже, актуальні потреби на сьогодні:

ковдри, подушки, рушники, білизна
посуд (сковороди, каструлі, чайники та інше),
продукти харчування (крупи, макарони, олія, чай, консервація, консерви, молочні продукти та інше) діткам – соки, фрукти, солодощі. Будуть вдячні за куряче філе, його швидко готувати дітям.
господарські товари – миючі засоби, туалетний папір, пральний порошок, шампунь тощо
іграшки та розваги для дітей.

Приносьте речі та продукти у гуртожиток – вул. Чумацький шлях, 7-А.

Їхати маршрутними автобусами:

Номер 9, 109, 209, 130, 26А до зупинки Аваль-банк.

Від зупинки, перший поворот направо, і йти в кінець провулку.

Там з правого боку біла 5 – ти поверхова будівля – наш гуртожиток.

Телефон Сергія Стеценка, у якого можна дізнатись про необхідну допомогу та, звичайно, запропонувати свою – (067)530-55-52.

карткові рахунки – MONOBANK 5375 4114 0602 5689,

PRAVEX BANK 4052 4772 9014 2842.

Ці гроші будуть використані на індивідуальні потреби дітей та літніх людей (памперси, дитяче харчування, ліки та інше).

Джерело фото: Фото надані «Телеграфу» Сергієм Стеценком