До редакції з незвичайним проханням звернулася 73-річна кременчужанка Тамара Григорівна. Вона хотіла подякувати людям, які допомогли, коли їй стало зле у громадському транспорті.

Ввечері 30 грудня пані Тамара, яка живе на Молодіжному, сіла до автобуса №25 на зупинці «Героїв України», аби доїхати до Центрального ринку, а звідти – на Занасип, де працює. Коли близько 18.00 вона хотіла вийти з транспорту, їй стало погано.

– Мені треба було виходити, я стояла у дверях і все… Я після цього більше нічого не пам’ятаю, – розповідає Тамара Григорівна.

Жінка знепритомніла і впала прямо біля дверей автобуса. Отямилася вона, коли незнайомка бризкала їй на обличчя водою, аби привести до тями. Люди сказали пані Тамарі, що вона двічі втратила свідомість.

– Мені всі почали допомагати – і пасажири, і водій, і кондуктор. Я нікого з них не знала. Мене привели до тями і я трошки почала розуміти, що відбувається. Знаючи, що мені треба на роботу, я сказала: «Все, все, я піду!» Але люди мене не відпустили, тому що бачили, що мені все одно погано. У мене випала вставна щелепа, жінка підняла її і мені в кишеню куртки поклала.

Автобус зупинили, далі за маршрутом на Крюків він не поїхав; водій викликав «швидку». Частина людей, які допомагали пані Тамарі, залишилася разом з нею до приїзду медиків.

– Один чоловік мене за плече підтримував, а інший – збоку, – згадує кременчужанка.

Коли бригада екстреної медичної допомоги була на місці, вона обстежила жінку. І хоч Тамара Григорівна – діабетик, і кожного дня вранці та ввечері має робити по два уколи інсуліну, цукор у неї був у нормі, як і кров’яний тиск. Тому причину втрати свідомості не встановили. Медики хотіли забрати жінку до Першої міської лікарні, але вона підписала відмову, бо мала їхати на роботу.
{banner_google}

Під’їхав інший автобус, куди пересадили всіх пасажирів, а водій з кондуктором до кінця залишалися з Тамарою Григорівною.

– Коли я потроху почала рухатися, я вийшла з автобуса і чекала інший, щоб їхати на роботу на Занасип. Я хочу подякувати тим людям, які не пройшли повз, а допомагали, вони добрі та чуйні. Вони всі турбувалися! Навіть коли я вийшла з автобуса, чекала інший і обперлася об стовп, до мене підійшов хлопець і спитав: «Ну як вам? Не погано?» Я думаю, що все ж більше хороших людей, ніж поганих. Цей випадок це довів.

Ось таку історія розповіла нам кременчужанка на противагу тій, коли чоловіка ногою виштовхнули з автобуса і він втратив свідомість, а всі пасажири поїхали далі.

facebook x telegram whatsapp viber