До редакції «Телеграфа» звернулася читачка, яка розповіла, що їй відмовили у наданні невідкладної допомоги у Кременчуцькому перинатальному центрі. На доказ своїх слів пані Б. надала відеозапис розмови акушерки приймального відділення з черговою лікаркою.
У другій половині дня 20 листопада у пані Б. з’явився біль внизу живота, піднялася температура та відкрилася кровотеча. Аби не гаяти час, жінка не стала викликати «швидку» і мерщій поїхала до перинатального центру. Проте, там її навіть не оглянули.
На відеозаписі видно, як акушерка, котра чергувала в приймальному відділенні, зателефонувала лікарці Г., але та відмовилася оглянути пацієнтку, не поцікавилася, чи вона вагітна і навіть не схотіла говорити з нею – а натомість кинула слухавку. Наведемо тут діалог, який можна почути на відео:
– Слышали, что доктор сказала?
– Нет, не слышала.
– В женскую консультацию идите на понедельник.
– То есть, то что у меня кровотечение, то ничего страшного, да?
– Не знаю…
– То есть, роддом отказывает мне в приеме.
– Ну, она не отказывает.
– Как это она не отказывает?
(акушерка телефонує лікарці ще раз)
– А пускай девочка к вам в приемное отделение подойдет, выйдите к ней!.. Нет, у нее «мазня»…
– У меня болит живот! (пацієнтка)
– …С сегодняшнего дня…Ну я понимаю, что нет экстренной… Я сейчас трубочку ей дам!..
Але лікарка кинула слухавку до того, як акушерка встигла її передати.
Пані Б. пішла, так і не отримавши допомоги. Наступного дня через знайомих вона знайшла гінеколога, який погодився її прийняти (адже була неділя, а у вихідний день знайти лікаря завжди непросто). Він призначив аналізи, ліки, і зараз жінка почувається вже краще.
«Телеграф» попросив очільника Кременчуцького перинатального центру Радоміра Сербіна прокоментувати ситуацію, аби дізнатися, наскільки правомірними були дії лікарки. Пан Сербін запропонував надіслати інформаційний запит, що ми й зробили. Будемо тримати наших читачів в курсі – адже на місці пані Б. може опинитися кожен.
Інформаційна довідка
В статті 49 Конституції України йдеться:
Кожен має право на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування.Охорона здоров’я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм.
Держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування. У державних і комунальних закладах охорони здоров’я медична допомога надається безоплатно; існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена. Держава сприяє розвиткові лікувальних закладів усіх форм власності.
