Як я захворіла на COVID-19: щоденник вакцинованої

Ймовірно, я захворіла під час триденної подорожі до Києва. Слід зазначити, що в столиці зараз справжній туристичний бум: багато гостей з країн Африки та Азії, європейців. Вулиці міста нагадують мурашник: людей дійсно немало, соціальну дистанцію тримати нереально, та й ніхто про неї і не згадує. Маски в спеку теж не вдягають – навіть у приміщеннях.

Будучи вакцинованою повним курсом препаратом AstraZeneca (наприкінці березня та в середині червня), я не надто переймалася. А дарма.

День перший, неділя, 25 липня

Надвечір трохи піднялася температура – до 37,2.  Я списала це на втому – адже минулої ночі їхала з Києва в Кременчук і майже не спала.

День другий, понеділок, 26 липня

Температура вже зранку була 37,4, трохи заклало ніс. На роботу вирішила не йти, адже виникли побоювання щодо коронавірусу. Відомо, що при зараженні штамом «Дельта» симптоми можуть з’явитися вже на 1-3 день, тобто ймовірність була.

Вдень температура підскочила до 37,9, випила «Фармацетрон» – але він не подіяв. Сімейна лікарка сказала, що хвилюватися зарано: зважаючи на те, що я вакцинована, шанси не те, що це дійсно COVID-19 були мінімальними. За всіма ознаками це була звичайна ГРВІ і в такому випадку слід почекати.

Проте, хотілося впевнитися, і я спробувала зробити тест у найближчій лабораторії – «Сінево». Зважаючи на самопочуття, дійшла до лабораторії тільки о 16.05 – і виявилося, що вона закінчує роботу о 16.00. Вирішила повернутися зранку наступного дня.

Надвечір почало трохи свербіти у горлі, але температура впала до 36,9, нежить посилився.

День третій, вівторок, 27 липня

Температура зранку 37,3, з’явилася слабкість. Пішла в «Сінево». Слід зазначити, що температуру на вході ніхто не перевіряв, соціальної дистанції в приміщенні не дотримувалися: у невеличкому холі скупчилося 8-9 людей, всі сидячі місця зайняті, кілька відвідувачів стояли. Адміністратор на рецепції сказала, що ПЛР роблять з 12.00 до 16.00. Це дещо здивувало: адже зазвичай всі аналізи, перед якими не дозволяється їсти, здають зранку, але ок.

Температура підскочила до 38.0, проте о 12.10 я прийшла до лабораторії «Сінево» знову. Була черга: п’ятеро людей стояли зовні, на сонці, при температурі повітря 34?С. На вході стояла співробітниця у захисному халаті, масці та окулярах, яка й запропонувала мені чекати. На питання, скільки часу орієнтовно це триватиме, відповісти не змогла. Слід зазначити, що в приміщенні було кілька вільних стільців – але увімкнувся «режим дотримання карантинних вимог»,  тож люди мали страждати на сонці. Я відчувала, що можу просто втратити свідомість, і не залишилася чекати.

Надвечір температура знову впала, а нежить посилився.

День четвертий, середа, 28 липня

Ситуація з температурою така ж сама, слабкість. Зранку сімейна лікарка подзвонила, розпитала про самопочуття, призначила антибіотики.

Вдень, коли температура піднялася до 37,9, випила «Афіду». Вона знизила жар, трохи полегшало.

День п’ятий, четвер, 29 липня

Цього дня температура не піднімалася вище 37,6, слабкість залишалася. «Афіда», антибіотик, спрей від нежитю. Тримаю зв'язок з лікаркою.

День шостий, п’ятниця, 30 липня

Зранку температура була нормальною. Нежить теж трішки відступив і в цілому самопочуття покращилося. Але я повністю перестала відчувати запахи! Чесно скажу, злякалася – адже вірогідність того, що хворію саме на COVID-19, зросла в рази. Нюхала каву, туалетну воду, «Корвалол» - повний нуль.

Подзвонила лікарці, вона записала мене на прийом, обстежила, виміряла сатурацію легенів (все добре) і призначила ПЛР-тест на наступний день. Тест треба було здати з 08.00 до 08.30, медсестра ще раз нагадала, що перед процедурою забороняється їсти і чистити зуби. Про результати пообіцяли поінформувати в понеділок.

Протягом дня температура була максимум 37,3.

День сьомий, субота, 31 липня

Температура зранку нормальна, пішла на тест. Черги не було ніякої, ввічлива медсестра взяла мазок з носа та рота (ніяких неприємних відчуттів, працювала вона дуже професійно). Уся процедура зайняла максимум п’ять хвилин.

ПЛР-тест – це саме той випадок, коли державні медичні заклади в рази кращі за приватні.

Нежить майже пройшов.

День восьмий, неділя, 1 серпня

Почуваюся вже майже зовсім здоровою. Температури немає, ніс ледь закладений – але особливого дискомфорту не відчуваю. З нетерпінням чекаю понеділка, коли можна буде вийти на роботу.

Запахів все ще не відчуваю.

День дев’ятий, понеділок, 2 серпня

Приготувалася йти на роботу, адже почуваюся цілком добре. Залишилося дочекатися негативного результату тесту – і вперед!

О 09.15 подзвонила сімейна лікарка і повідомила, що за результатами тесту маю COVID-19, тож доведеться посидіти на самоізоляції ще 10 днів. Розпитала про самопочуття, порадила про всяк випадок зробити рентген легенів.

Нюх поки що не повернувся.

Слід зазначити, що сатурацію легенів вимірювала під час хвороби щодня, і весь час вона була в нормі (96-98).

Загалом, приходжу до висновку, що вакцина діє: COVID-19 я переношу досить легко. Проте, не варто нехтувати дотриманням соціальної дистанції та носінням масок в громадських місцях – навіть щеплення повністю не захистить від хвороби!