Два хамери та салютний залп: Кременчук попрощався з загиблими на Донбасі військовими

Сьогодні, 18 лютого, у Кременчуці попрощалися із загиблими на Донеччині бійцями 81 бригади Олександром Войтенком та В'ячеславом Олексієнком. Військові підірвалися на вибуховому пристрої поблизу Новолуганська Донецької області. Це сталося, 14 лютого, під час переміщення військових на позиції.

Церемонія прощання відбулася у Міському палаці культури. До палацу бійців привезли на двох хамерах. Домовини із загиблими військовими, огорнуті прапором України, по черзі проносили коридором з кременчуцьких ракетників.

Курсанти Харківського національного університету повітряних сил імені Івана Кожедуба на своїх плечах занесли труни до палацу під мелодію сурмача «Шана».

Капітан Олександр Володимирович Войтенко служив командиром взводу вогневої підтримки Першої десантно-штурмової роти військової частини А1493. Народився 30 квітня 1974 року у Полтаві. Військовий за фахом, закінчив Полтавське вище зенітне ракетне командне училище. Олександра Войтенка призвали на службу до Збройних Сил України за контрактом Козельщанським РВК Полтавської області 12 березня 2018 року. У нього залишилася дружина.

Солдат В’ячеслав Сергійович Олексієнко служив стрільцем, помічником гранатометника Першого десантно-штурмового взводу Першої десантно-штурмової роти військової частини А1493 (5 батальйонна тактична група 81 окремої аеромобільної бригади). Народився 17 квітня 1987 році у Кременчуці. Навчався у Кременчуцькому професійному ліцеї ім.А.С.Макаренка. В’ячеслава Олексієнка призвали на службу до Збройних Сил України за контрактом Кременчуцьким ОВК Полтавської області 21 жовтня 2019 року. У нього залишилися дружина та матір.

Кілька сотень кременчужан та побратимів вишукувалися в чергу, щоб віддати шану бійцям. Охочих було так багато, що черга тягнулася до сходів, а сам час прощання довелося збільшити.

Олександр Серба служив разом з хлопцями.

У В'ячеслава Олексієнка було багато татуювань, тому одразу отримав позивний «самурай», коли служив у 2014-2015 році у 92 бригаді під Щастям. За словами побратимів, В'ячеславу дуже подобалося, коли його називали самураєм. Він був впевнений й завжди стояв за правду.

Панахиду за загиблими відспівали у Свято-Миколаївському соборі. Після автоколона під гул сирен вирушила до Свіштовського цвинтаря.

На Алеї Героїв зі словами співчуття виступили міський голова Кременчука Віталій Малецький, перший командир 5 батальйонної тактичної групи 81 ОАеМБр Уповноважений Верховної Ради України з прав людини у справах захисту прав військовослужбовців, член Координаційної Ради ветеранів при Презентові України Олег Чуйко та заступник командира частини майор Петро Гоц.

Олег Чуйко розповів, що 5 батальйонна тактична група формувалася з бійців Кременчука, Кеменчуцького та Глобинського районів, тому тому неофіційно носила назву «Кремінь».

Завдячуючи їх мужності та самопожертві наша країна зберігає власну незалежність та державний суверенітет.

Хвилиною мовчання всі присутні вшанували пам'ять загиблих захисників України. На їх честь прозвучав славень України та салютні залпи.

У небо воїни-десантники пішли в повному військовому спорядженні та марунових беретах, аби в лиху годину знову стати до строю.

Нагадаємо, що напередодні, 17 лютого, до Кременчука привезли тіла загиблих військових. Близько 10 годин тривала остання дорога додому для військових Олександра Войтенка та В'ячеслава Олексієнка. Мікроавтобус з написом «200» не поспішаючи віз тіла бійців важкою засніженою дорогою на батьківщину.

Вже з 19.00 кременчужани та мешканці Поток очікували бійців. Під морозним зоряним небом близько 300 осіб грілися біля бочок та по машинах. Лише через 1,5 години на горизонті замайоріли вогні транспорту.

Коридор з жовто-блакитних та червоно-чорних стягів вишикувався, щоб зустріти тих, хто віддав своє життя за наше мирне небо.

Автомобіль зупинився й тут залунала «Пливе кача по Тисині…». Побратими на руках тримали домовини, а люди підходили ближче, щоб попрощатися з військовими, адже не у всіх була змога провести бійців в останню путь.

Колона з понад 50 автомобілів вишикувалася в взяла курс на Кременчук. Шурхіт прапорів та звук сирен авто розривав тишу кременчуцьких вулиць. Автомобілі у супроводі патрульної поліції з проспекту Полтавського повернули в бік Молодіжного, де на зупинці Якова Петруся повернули до проспекту Свободи. Спустившись до залізничного вокзалу колона вирушила вулицею Першотравневою, повернула до площі Перемоги, потім на Соборну, а звідти на Лікаря Богаєвського, супроводжуючи військових до моргу Першої лікарні.

Ще одного загиблого військового поховали 17 лютого 

У Харкові в останню путь провели військовослужбовця Десантно-штурмових військ ЗС України старшого солдата Дмитра Мироненка, який 14 лютого загинув у районі проведення операції Об’єднаних сил поблизу селища Новолуганське Бахмутського району.

26-річного харків’янина поховали в середу, 17 лютого, на Алеї слави воїнам, які віддали своє життя за Україну. Віддати останню шану полеглому герою прийшли рідні та близькі юнака, бойові побратими та мешканці міста. Про це повідомляє сайт Новинарня. 

Під час громадської панахиди споминами про Дмитра Мироненка поділилися його товариші, з якими він проходив службу.

Хлопець ще з дитинства мріяв бути десантником, тому потрапивши на строкову службу в 2017 році, відразу ж виявив бажання проходити її у десантно-штурмових військах. Згодом підписав контракт з оборонним відомством. У Дмитра залишилася мама. 31 березня хлопцеві мало б виповнитися 27 років.