6 листопада у Кременчуці попрощалися із загиблим військовослужбовцем Давидом Ухналем. Захисник загинув 25 жовтня під час виконання бойового завдання на Дніпропетровщині. Про це під час прощання повідомив лейтенант Віталій Іванчиков, офіцер відділення цивільно-військового співробітництва Кременчуцького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Давид Ухналь народився 7 листопада 2006 року у Кременчуці. Завтра йому мало виповнитися 20 років.
Він навчався у Кременчуцькій гімназії №19, згодом закінчив професійно-технічне училище №26. У 2025 році підписав контракт із Збройними силами України. Служив у званні солдата на посаді оператора безпілотних літальних апаратів.
25 жовтня 2026 року Давид загинув під час виконання бойового завдання поблизу Новоселівки Синельниківського району Дніпропетровської області.
«Він завжди йшов на допомогу»: яким Давида згадують друзі
Голова громадської організації «Молодіжна щаслива родина» Артем Радіонов розповів, що знав Давида з дитинства. Хлопець брав участь у дитячих і підліткових таборах, які організовувала спільнота.
— Я його знаю з малечку. Він був у нас на дитячих і підліткових таборах, і я бачив його шлях зростання. Це була чудова людина. Він був дуже відкритим, завжди йшов на допомогу, завжди підтримував інших, — розповів Артем Радіонов.
За його словами, Давид добровільно вирішив піти до війська, оскільки хотів захищати Україну.
Незадовго до загибелі військового громадська організація проводила фестиваль у Міському палаці культури. Під час заходу збирали гроші для підрозділу 31-ї бригади, у якому служили Давид та його брат Дмитро.
— Майже за тиждень перед тим, як усе сталося, ми проводили фестиваль і збирали гроші для нього, його брата, для їхнього підрозділу. У вівторок ми відвезли цю допомогу в бік бойових дій. І буквально через декілька днів, на жаль, сталося те, що сталося, — згадує Артем.
За словами Радіонова, брат Давида Дмитро вижив після обстрілу й нині перебуває на лікуванні. Інші військові, які потрапили під той самий обстріл, також зазнали тяжких поранень.
Раніше родина втратила батька Давида, який теж служив у війську. За словами Артема Радіонова, чоловік залишив службу через стан здоров’я, а згодом помер.
«Він був душею компанії»: спогади однокласників
Попрощатися із Давидом прийшли і його шкільні друзі.
Однокласник Віталій розповів, що знав Давида зі школи. Вони разом навчалися, гуляли та підтримували спілкування і після закінчення дев’ятого класу.
— Він був хорошою людиною, дружелюбним. Ми разом навчалися, гуляли, — згадує Віталій.
За його словами, після школи Давид певний час працював у таксі та навіть пропонував йому спробувати себе у цій роботі.
Інший однокласник, Максим, знав Давида з першого класу. Вони жили в одному дворі й разом провели дитинство.
— Він був хорошою, харизматичною людиною, душею компанії. Я все дитинство провів із ним, ми жили в одному дворі. У нас було багато хороших історій, — розповів Максим.
Рішення друга піти захищати Україну Максим називає сильним і гідним поваги вчинком.
У скорботі за Давидом залишилися мати, брат, рідні та друзі. Після панахиди у Свято-Миколаївському соборі захисника поховали на Свіштовському кладовищі.
