Кременчуччина в останню путь провела загиблого на російсько-українській війні військового Збройних Сил України Максима Хорольського. Життя воїна обірвалося 22 березня 2026 року під час виконання завдання поблизу селища Мала Корчаківка Сумської області.
Максим Вікторович Хорольський народився 8 серпня 1987 року у селі Кам’яні Потоки. Закінчив у Кременчуці загальноосвітню школу і пішов працювати. Першим місцем його роботи була Кам’янопотоківська агрофірма «Кам’янка». А 2006 року влаштувався на Крюківський вагонобудівний завод вантажником до цеху складського господарства. На базі навчально-виробничого центру підприємства без відриву від виробництва опанував суміжні професії газорізальника, слюсаря з механоскладальних робіт, чистильника металу, відливок, виробів і деталей. Трудився стропальником у складальному, півскатно-візковому цехах, корпусах вантажного, пасажирського вагонобудування та складально-зварювальному.
Із 17 жовтня 2025 року на посаді стрільця-вогнеметника десантно-штурмового батальйону він боронив рідну Вітчизну.
Старший майстер цеху складського господарства Руслан Куценко схвально відгукується про Максима, каже, що він був хорошим трудівником, з відповідальністю ставився до виконання всіх завдань і часто проявляв ініціативу, що особливо цінується на виробництві. Комунікабельний, чуйний, доброзичливий чоловік.
У Максима залишилися батьки, а також старший брат Руслан, який наразі також воює за свободу і незалежність нашої держави. Він теж вагонобудівник, до мобілізації працював у транспортному цеху стропальником.
30 березня 2026 року в Кам’яних Потоках відбулася церемонія прощання із загиблим на російсько-українській Максимом Хорольським. Провести в останню путь і віддати шану його мужності й відвазі прийшло все село, а також працівники Крюківського вагонобудівного заводу.
Світла пам’ять Максиму Хорольському, вічна шана та глибока вдячність.
