Після початку повномасштабної війни українські фермери працюють у значно складніших умовах: до нестабільної погоди додався кадровий дефіцит, а тепер і значне подорожчання пального. Водночас саме аграрії тримають продовольчий фронт та підтримують економіку. Одна з них — Яна Кабачок, керівниця фермерського господарства «Відродження-2007», яке працює у Кременчуцькому районі та обробляє землі на території Градизької, Семенівської та Оболонської сільських рад.
Молода жінка не лише розвиває господарство, а й самостійно виховує двох дітей та допомагає військовим підрозділам.

У розмові з «Кременчуцьким Телеграфом» Яна розповіла, як проходить підготовка до посівної, як війна вплинула на роботу господарства та що сьогодні мотивує не зупинятися.
— Розкажіть, про себе й ваше фермерське господарство: які культури вирощуєте, які площі обробляєте?
— Я керую фермерським господарством «Відродження 2007». В обробітку господарства знаходиться 590 гектарів землі. Ми працюємо в аграрному секторі вже не перший рік, займаємось вирощуванням традиційних для нашого регіону культур — зернових бобових і технічних, зокрема пшениці, кукурудзи, соняшнику, сої.
Обробляємо стабільні площі, намагаємось підтримувати родючість ґрунтів і працювати системно. Разом з цим активно вивчаємо та впроваджуємо вирощування овочів, а саме часнику, що дає сезонну роботу багатьом людям із нашого та навколишніх сіл.

— Чи довелося змінювати структуру посівів у порівнянні з минулими роками?
— Так, у зв’язку із недостатньою кількістю продуктивної вологи у ґрунті та підвищенням температур, доводиться дещо змінювати. У нинішніх умовах практично всі фермери змушені переглядати структуру посівів.
Ми також частково її змінили, орієнтуючись, насамперед на економічну доцільність — це і витрати на вирощування, і ціни на продукцію, і можливості її реалізації.
Зокрема, звертаємо більше уваги на культури, які потребують менших затрат і є більш прогнозованими з погляду збуту.
Крім того, враховуємо логістику, адже через війну вона стала складнішою і дорожчою. Тому зараз рішення приймаються більш обережно і з розрахунком на ризики.
— Як взагалі війна вплинула на кадрову ситуацію у господарстві? Чи вистачає зараз фахівців? Яка ситуація з водіями спецтехніки — чи є дефіцит?
— Війна дуже відчутно вплинула на кадрову ситуацію у господарстві — і це одна з найболючіших тем для аграріїв.
Ми зіткнулись із ситуацією, коли мобілізували чотирьох наших сезонних робітників. Їхню відсутність господарство гостро відчуло, у зв’язку з чим довелося частково збільшити навантаження на постійних працівників та залучити жінок.
Зараз ми значно активніше залучаємо жінок до роботи, яку раніше виконували переважно чоловіки. Це стосується лише сезонних працівників, але ми, зі свого боку, намагаємось створити комфортні умови: організовуємо навчання, підтримуємо на всіх етапах, трохи адаптуємо процеси там, де це потрібно.

На жаль, молодь не дуже хоче пов’язувати життя з агросектором, тому існує певний дефіцит кадрів, але ті працівники, які до нас приходять, уже мають певний досвід.
До речі, оскільки наше господарство є критично важливим, ми маємо можливість бронювати працівників. У зв’язку з цим наші постійні фахівці поки що працюють та розвивають господарство.
Щодо питання чи вистачає зараз кадрів, то господарство змушене перерозподіляти обов’язки між наявними працівниками та намагаємось автоматизувати процеси, де це можливо.

— Ви — жінка і керівниця господарства. Чи змінилася ваша роль під час війни? Які нові обов’язки довелося взяти на себе за останні роки?
— Так, моя роль під час війни однозначно змінилася — і, чесно кажучи, стала значно ширшою та складнішою. Доводиться швидко приймати рішення, брати на себе більше відповідальності й тримати в голові значно більше ризиків — від логістики до безпеки людей.
Окрім управлінських функцій, я стала ще й певною опорою для колективу. Людям важливо відчувати стабільність, підтримку, розуміти, що є хтось, хто тримає ситуацію під контролем.

— Чи доводилося вам самій сідати на техніку — наприклад, керувати трактором або комбайном?
— Доводилось, але це була більше цікавість до агрономічного процесу та моральна підтримка механізатора. Людям приємно, коли до них ставишся з увагою та турботою.
— Як наразі проходить посівна кампанія? Чи вкладаєтесь у звичні строки?
— Посівна кампанія у нашому господарстві ще не розпочалась, оскільки для наших культур ще не настали оптимальні строки, та і погодні умови поки що не сприяють посіву. Наразі проводимо передпосівний обробіток ґрунту. Але уже сьогодні зрозуміло, що посівна цього року пройде у складних умовах.
Собівартість посівної кампанії цього року відчутно зросла. Основні причини — подорожчання пального, добрив, засобів захисту рослин, обслуговування техніки й загалом логістики.
Також впливають коливання цін і складність із плануванням. У середньому витрати відчутно зросли, тому доводиться більш ретельно рахувати кожну операцію, щоб зберегти економічну ефективність.

— Як подорожчання пального вплинуло на роботу господарства? Чи вистачає зараз пального для роботи?
— Різке та непередбачуване подорожчання пального, безумовно, вплинуло на посівну — значно зросли витрати, доводиться економити й більш чітко планувати кожен етап робіт. Але сказати, що це критично — ні.
— Як ви виходите із ситуації з високими витратами — скорочуєте щось чи шукаєте альтернативи?
— У нинішніх умовах ми намагаємось не стільки скорочувати, скільки розумно оптимізувати витрати та шукати альтернативи. Повністю «урізати» щось у виробництві складно, адже це одразу впливає на врожайність. Тому йдемо більш зваженим шляхом.
Наприклад, переглядаємо норми внесення добрив і засобів захисту — не в мінус якості, а більш точково, відповідно до потреб поля.
Також оптимізуємо використання техніки: плануємо роботи так, щоб зменшити зайві проходи по полю і, відповідно, витрати пального.
Десь об’єднуємо операції, десь коригуємо логістику. Частково шукаємо й альтернативи — інколи це інші постачальники, інколи більш доступні аналоги матеріалів, але обов’язково перевірені, щоб не втратити в результаті.
— Якою була зима для ваших полів? Чи вплинули морози та відлиги на стан ґрунту чи озимих? Чи не зашкодили різкі перепади температур майбутньому врожаю?
— Щодо зими — вона була досить нестабільною та аномальною. Періоди морозів чергувалися з відлигами, дощами та це, звісно, створило певні ризики для озимих.
Були критичні морози без снігового покриву, які дещо пошкодити посіви озимої пшениці, часнику та повністю знищили експериментальні посіви зимувального гороху.
Разом з тим, часті відлиги впливали на структуру ґрунту: місцями спостерігалося перезволоження, а потім ущільнення після повторного підмерзання.
Озима пшениця загалом перезимувала задовільно, але стан нерівномірний — є ділянки сильніші, є слабші, які потребують більшої уваги навесні (підживлення, догляд).


— Чи є вже прогнози щодо врожайності?
— Це вже тенденція кількох останніх років: погода стала більш «екстремальною» — різкі перепади температури, ризик як суховіїв, так і короткочасних сильних дощів. Це може ускладнювати ріст культур, особливо в періоди критичних фаз розвитку (сходи, цвітіння, налив зерна).
Ми добре розуміємо, що прогнози — це лише орієнтири, і багато залежить від реальних погодних умов під час вегетації. Тому в роботі ми активно моніторимо погоду й стан ґрунту, намагаємося бути гнучкими в агротехнічних рішеннях, адаптуємо підживлення та захисні заходи у відповідь на ризики.
— Скільки людей залучені в посівній цього року?
— Для вчасного та якісного проведення посівної планується залучити 10-11 працівників. У посівній буде залучена практично вся команда господарства — як постійні працівники, так і сезонні. Це злагоджена робота багатьох людей.

— Чи вистачає техніки для проведення посівної? Чи є проблеми з ремонтом або запчастинами?
— На сьогодні нам цілком вистачає техніки та агрегатів для проведення весняно-польових робіт, однак різке підвищення цін на запчастини та паливно-мастильні матеріали гостро відчувається у бюджетному плануванні.
Разом з тим, у зв’язку із проведенням мобілізації, відчувається дефіцит сервісних працівників, що змушує чекати належного обслуговування та ремонту іноземної техніки.




— Як організована логістика в умовах війни — чи є труднощі з доставлянням ресурсів?
— Логістика зараз стала набагато складнішою та дорожчою ніж раніше. Постачання насіння, добрив, пального та запчастин до техніки тепер потрібно планувати дуже завчасно, бо затримки можуть бути критичними.
Але ми навчилися працювати за принципом «максимум планування наперед», тримаємо запаси й оптимізуємо маршрути, щоб забезпечити безперервність роботи.
— Як змінилося ваше повсякденне життя і робота після початку повномасштабної війни? Що зараз найскладніше у вашій роботі?
— Після початку повномасштабної війни моє повсякденне життя змінилося радикально, особливо поєднання роботи й материнства. Коли у тебе двоє дітей — шкільного та дошкільного віку — кожен день став подвійним викликом: потрібно одночасно організовувати навчання та догляд, піклуватися про безпеку і моральний стан дітей, і водночас тримати під контролем господарство, команду та виробничі процеси.
[Чоловік Яни — Віталій Кабачок, який був засновником ФГ «Відродження-2007» з 2007 року до 2022 року, перебуваючи у підрозділі «Астра» Головного управління розвідки Міністерства оборони України, загинув 3 березня 2023 року під час виконання бойового завдання поблизу села Ступочки Донецької області. Нагороджений відзнакою «За мужність при виконанні спецзавдань» III ступеня — ред.].
Раніше я могла більше делегувати й планувати спокійно, а тепер доводиться поєднувати роль мами, керівниці, логіста і навіть психолога для команди та дітей.
Кожен день — це прийняття рішень у нестабільних умовах: від забезпечення безпеки людей до організації посівної та контролю за ресурсами.
Найскладніше зараз — утримати команду мотивованою та впевненою, попри постійні стреси.
Також великий виклик — планувати виробництво і витрати в умовах подорожчання пального, добрив і нестабільної погоди. Усе це змушує бути максимально гнучкою, швидко реагувати на непередбачувані ситуації й одночасно зберігати продуктивність господарства.
— Чи відчуваєте підтримку держави або міжнародних програм? Що вас мотивує продовжувати працювати в таких умовах?
— На перше питання відповім коротко — ні.
На друге — мене мотивує декілька дуже особистих і водночас професійних речей. По-перше, це люди в команді. Коли бачиш, як вони стараються, тримаються, працюють у складних умовах, хочеться робити все можливе, щоб забезпечити їм нормальні умови, підтримку і стабільність.
По-друге, це земля і наше господарство. Це не просто бізнес — це результат багаторічної праці, традиції, вкладеність у родину та громаду. Хочеться, щоб усе, що ми будували, не загубилося через зовнішні обставини.

— Які ваші очікування від цього аграрного сезону?
— Я сподіваюся, що посівна пройде без серйозних втрат, що озимі не втратять врожайність після зимівлі, і що погода дозволить рослинам розвиватися стабільно.
Водночас розумію, що сезон буде непростим через нестабільність цін, коливання погоди та логістичні виклики. Головне для мене — зберегти виробництво, максимально ефективно використати ресурси та підтримати команду. Якщо це вдасться, сезон буде успішним, навіть у складних умовах.




— Чи є плани на розвиток господарства?
— Так, попри всі труднощі, у нас є чіткі плани на розвиток господарства. Ми розуміємо, що зараз головне — зберегти виробництво і стабільність команди, але водночас дивимося вперед.
Плани включають оптимізацію технологій — впровадження більш ефективної та енергоощадної техніки, точного землеробства, розширення посівів і культур там, де це доцільно, щоб збільшити врожайність і диверсифікувати ризики, пошук нових ринків збуту і партнерів, щоб мінімізувати економічні коливання.

— Що б ви хотіли сказати іншим фермерам та українцям загалом?
— Я б хотіла сказати насамперед одне: не втрачати віру і рухатися вперед. Навіть коли здається, що все проти вас. Для фермерів — це про терпіння, планування і підтримку один одного. Навіть у найскладніших умовах важливо зберігати команду, дбати про землю і шукати розумні рішення для кожного кроку. Кожен день праці — це вклад у врожай, у стабільність господарства й у майбутнє країни.
Для всіх українців — пам’ятайте, що сила нашої країни — у наших людях. Малими кроками, наполегливістю та взаємопідтримкою ми зможемо подолати будь-які труднощі. І навіть у кризу важливо знаходити речі, які надихають і дають енергію рухатись вперед.