«Ми хочемо знати правду»: у Кременчуці відбувся відкритий діалог з родинами зниклих безвісти військових

Сьогодні, 2 квітня, в малому залі Міського палацу культури за ініціативи громадської організації «Голос тиші» відбулася зустріч родин зниклих безвісти та полонених військових із представниками Уповноваженого з прав людини, Координаційного штабу, поліції, ТЦК, Пенсійного фонду та інших державних структур.

Зал був переповнений. Люди прийшли не просто послухати, а за відповідями. Головний меседж: «Ми хочемо правду».

Владислав Носенко, представник Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини у Полтавській області одразу наголосив: ця зустріч — саме для відвертої розмови, без відписок:

— Ми вислухаємо всі ваші питання та візьмемо, безумовно, в роботу. На якісь, можливо, відповімо одразу, якісь будуть потребувати певного тривалого вирішення, але ми приїхали для того, щоб спілкуватися з вами відверто і чути про те, де система не справляється, де є проблемні питання в комунікації з різними органами державної влади чи місцевого самоврядування. Тому, будь ласка, до вас прохання — говорити щиро, відверто про ті проблеми, які є.

Проте почали з загальної інформації.

Полонені та зниклі безвісти: що має знати родина

Якщо рідна людина зникла безвісти за особливих обставин або може перебувати в полоні, надзвичайно важливо зберігати спокій і діяти виключно в правовому полі.

Жодні «посередники» не мають повноважень прискорювати пошук чи обмін. Вимагання коштів за такі послуги є ознакою шахрайства.

Не перераховуйте гроші за «інформацію» або «сприяння в обміні». Держава не стягує плату за розшук зниклих, обмін полоненими чи надання офіційних відомостей.
Не розголошуйте персональні дані стороннім особам, навіть якщо вони представляються «волонтерами» чи «представниками міжнародних місій».
Усі підозрілі дзвінки, повідомлення чи листування фіксуйте та невідкладно передавайте правоохоронним органам.

Пам’ятайте: шахраї свідомо маніпулюють емоційним станом родин, які перебувають у стресі.

Єдина інформаційна платформа з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин — офіційний ресурс із першочерговою інформацією для родин, які втратили зв’язок із близькими.

Що робити, якщо військовий, зник безвісти за особливих обставин

Перший крок — дізнатись останнє місце перебування та обставини зникнення або потрапляння у полон (для військовослужбовців така інформація зазначається у сповіщенні, отриманому від ТЦК та СП). Важливо не розповсюджувати та не публікувати у соціальних мережах світлини захисників у військовій формі, локацію останнього місця перебування (зникнення), номер військової частини. Такі дії можуть нашкодити у випадку переховування чи потрапляння в полон. Також ці дані можуть використати шахраї.
Другий крок — звернутися до Національної поліції України із заявою про розшук особи, зниклої безвісти за особливих обставин. Спосіб подання заяви: на телефон 102 (цілодобово) або безпосереднього звернення до територіального підрозділу поліції.
У заяві вказується максимально повна відома заявнику інформація щодо особи:
- останнє місце перебування,
- обставини події (зникнення безвісти / потрапляння у полон),
- особливі прикмети (татуювання, шрами, пірсинг тощо),
- речі, які людина могла мати з собою (мобільний телефон, документи, прикраси).
  Також найближчі родичі мають здати біологічні зразки для виокремлення та подальшого порівняння ДНК-профілів.
Третій крок — через 24 години з часу подання заяви про зникнення (відповідно до ст. 60 КПК України) потрібно отримати витяг із ЄРДР, де безпосередньо буде зазначено ПІБ слідчого у справі.
Відомості, зазначені у заяві про розшук особи, зниклої безвісти за особливих обставин, підлягають внесенню до Єдиного реєстру осіб зниклих безвісти за особливих обставин. З метою отримання витягу з даного реєстру, підтвердження набуття особою статусу такої, що зникла безвісти за особливих обставин, необхідно звертатися до Уповноваженого з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин.
Четвертий крок — зареєструйтесь в «Особистому кабінеті» Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими (0 800 300 529, koord@gur.gov.ua). Пройшовши верифікацію заявки, надайте всю наявну у Вас інформацію про зниклу або полонену особу в розділі «Надати додаткову інформацію». Після подачі статус заявки та облікову категорію зниклої або полоненої особи можна відстежувати в «Особистому кабінеті» заявника та, за необхідності, отримувати онлайн-консультації від Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими.

Окремо варто звернутися до Об’єднаного центру з координації пошуку та звільнення військовополонених, незаконно позбавлених волі осіб внаслідок агресії проти України при Службі безпеки України (якщо є дані про ймовірне потрапляння в полон) та Національного інформаційного бюро (16 48, 044 287 81 65 (дзвінки з-за кордону), info@nib.gov.ua).

Увага на «Особистий кабінет»

— Завжди звертаємо увагу родин на важливість «Особистого кабінету» та внесення всієї інформації. Від цього залежить процес відповідної верифікації в майбутньому. Тому, будь ласка, обов’язково зазначайте особливі прикмети, до яких відносяться татуювання, шрами. Обов’язково мають бути внесені відповідні фотографії вашого рідного. Пам’ятайте, коли відбувається обмін військовополонених, ваші електронні кабінети показують всім, хто повертається з полону. Тому, будь ласка, зробіть це або самостійно, або шляхом звернення до нас.

Вносячи дані в «Особистий кабінет» варто також згадати про татуювання.

— Один із методів пізнання — ідентифікація за татуюваннями. Ви всі знаєте своїх рідних. Хтось із них мав якісь унікальні татуювання. Коли Росія повертає нам тіла загиблих, всі вони оглядаються, татуювання детально описуються. Потім з ними працюють відповідні фахівці, які дуже кваліфіковано малюють ескізи цих тату. Ці ескізи розміщуються у певній інформаційній системі, яку можна передивитися. І можливо хтось впізнає якесь татуювання, — наголосив представник Координаційного штабу.

Цей сервіс розміщено на сайті Міністерства внутрішніх справ в розділі «Єдине вікно для громадян». Він так і називається «Впізнання за татуюванням».

«Для нас вони всі живі»

Владислав Носенко підкреслив, що процес верифікації зниклих безвісти триває постійно. Залучаються всі шляхи обміну інформацією, можливі канали.

— Враховуючи те, що більшість військовослужбовців перебувають в статусі зниклого безвісти, ми шукаємо різні шляхи обміну інформацією, отримання інформації від російської сторони. Тому можна написати звернення до уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Дмитра Лубінця з проханням, щоб він звернувся до уповноваженої з прав людини Тетяни Москалькової в Росії з проханням перевірити, чи не знаходиться конкретний військовослужбовець на території РФ.

Проте Носенко підкреслив, що торік через цей канал вдалося верифікувати та підтвердити всього 60 осіб.

— Окремо скажу, що зараз ми отримуємо листи від наших полонених, які ми поступово вручаємо родинам на території Полтавської області. Нещодавно це вручення відбулось. Тож можна написати листа вашому рідному. І немає різниці, в якому статусі він: військовополонений чи зниклий безвісти. Для нас вони всі живі.

Представник Уповноваженого з прав людини також звернув увагу на можливість провести ідентифікацію за фото/відео:

— В пошуках інформації ви постійно переглядаєте засоби масової інформації, телеграм-канали, YouTube, в тому числі російські. Ви можете бачити людей, умовно схожих на фотографіях або відео на ваших рідних. Наразі у нас є відповідний експерт, який проводить фотопортретні експертизи, які дозволяють підтвердити юридично те, що на фото дійсно ваш рідний. Залежно від обставин, де зроблена ця фотографія, буде змінюватися статус зі зниклого безвісти на полон.

Носенко ще раз нагадав про інформаційну гігієну: «Єдине джерело, куди ви маєте надавати всю свою інформацію — це офіційні державні органи. Як показує практика, щойно рідні починають писати коментарі чи звертатися до неофіційних державних органів або неперевірених неурядових організацій, з ними зв’язуються або шахраї, або представники Росії. Це, повірте, точно не допоможе. Вони дуже фахові, вміють впливати на родини з метою примушення до вчинення певних неправомірних дій або вимагання коштів».