Сьогодні, 22 квітня, у Кременчуці попрощалися із полеглим у бою за Україну військовослужбовцем В’ячеславом Івановим. Народився чоловік 21 березня 1986 року у Кременчуці, навчався у гімназії №16.
Провести в останню путь захисника зібралися небагато людей, прийшли найближчі — його рідні та друзі. Усі, хто знав В’ячеслава, прийшли віддати йому останню шану та подякувати за захист.
Загиблий був завжди радісною людиною, веселим і товариським — так пригадує В’ячеслава старший брат, Олександр. Чоловік теж військовослужбовець, проте комісований після отримання поранення під Бахмутом, тож разом брати не воювали.
— Він ніколи нікому нічого поганого не зробив. А коли розпочалася війна, то довелося і йому піти воювати, — ділиться чоловік.
Олександр розповідає: брат воював на Харківському напрямку, і час від часу їм вдавалося підтримувати зв’язок.
— Розказував те, що і всі. Я й сам знаю, як воно на фронті. Говорив, що воювати тяжко. У нього було поранення, тож він приїздив додому на лікування та реабілітацію, — додає чоловік.
Як хорошу людину та гарного сім’янина В’ячеслава пригадує і ще один його родич, Олег.
— У нього завжди робота, дім — усе, як у всіх. Він не дуже хотів іти — у нього двоє дітей. Але так склалися обставини, — додає чоловік.
За словами Олега, звістка про загибель родича застала їх позавчора, якраз під час поминальних днів.
Як повідомив офіцер відділення цивільно-військового співробітництва Кременчуцького РТЦК та СП лейтенант Іванчиков, до лав Збройних сил України В’ячеслава мобілізували торік.
— Служив у званні солдата на посаді водія-сапера. Загинув 12 квітня 2026 року поблизу селища Приколотне Куп’янського району на Харківщині, — додає Іванчиков.
У загиблого воїна лишився брат та двоє дітей. Після панахиди у Свято-Миколаївському соборі поховали В’ячеслава на Свіштовському кладовищі у меморіальному секторі почесних поховань захисників і захисниць України.
Редакція «Кременчуцького Телеграфа» висловлює щирі співчуття рідним та близьким загиблого військовослужбовця.
