Коли країна потерпає від ворожих обстрілів та повітряних тривог, працівники сфери ЖКГ продовжують працювати, тримаючи свій – комунальний – фронт. Щодня вони виконують непомітну для ока роботу, за будь-якої пори року та погоди, і до війни, і під час неї.
17 березня 2023 року працівники сфери житлово-комунального господарства відзначають своє професійне свято. Ми поспілкувалися з фахівчинею, яка понад 35 років наводить чистоту у дворах кременчужан, – двірником клінінгової служби КК «Будсервіс» Світланою Пантелейчук.
Розкажіть трохи про себе: де та коли народилися, вчилися, працювали? Як потрапили до сфери ЖКГ?
– Сама я родом з Полтавщини. Вчилася у Красногорівському ПТУ за спеціальністю «хімік-лаборант», деякий час працювала на швейній фабриці. Після одруження переїхала до Кременчука. Для молодої сім’ї тоді особливо гостро стояла проблема з житлом, тому варіантом для нас було влаштуватися на таке підприємство, яке надавало службові квартири. Тож у 1987 році я пішла працювати двірником до одного з ЖЕКів, і це був вибір на все життя. З 2016 року працюю в керуючій компанії “Будсервіс”. На сьогодні з моїх 59 років 36 я присвятила наведенню чистоти та порядку у дворах.
Такий досвід вартий поваги! Що Вам подобається у своїй роботі?
– Люблю працювати на свіжому повітрі. Люблю, коли на закріплених за мною територіях чисто та прибрано. Колись, ще за часів ЖЕКу, треба було вставати о 3 годині ранку, щоб о 4 вже почати прибирання, – і для мене це було легко, я приходила на роботу із задоволенням. Я думаю, тут багато важить саме ставлення до того, чим ти займаєшся.
Які Ваші обов’язки? Скільки будинків обслуговуєте?
Робочий день починається о 7 годині ранку. За мною закріплено 5 будинків у центрі Кременчука. Щодня я маю прибрати центральні вулиці, почистити урни, позамітати у дворах, якщо осінь – позгрібати опале листя, якщо сніг – посипати доріжки гранвідсівом.
Які бувають труднощі? Чи стикаєтеся Ви зі стереотипами про професію двірника?
– Інколи буває дуже важко, адже ми завжди, за будь-якої погоди, чи то спека, чи мороз, ожеледь чи вітер, маємо вийти на прибирання. Робота двірника – це не сидіння на лавочці біля під’їзду, а постійна рухлива праця. Дивує інколи ставлення людей, які кажуть: «Та що там робити, помахати віником, кожен зможе». А потім, попрацювавши тиждень, не витримують і звільняються.
Робота двірника – це не лише прибирання біля багатоповерхівок, але й спілкування з їх мешканцями. Як мешканці ставляться до вашої праці?
– В цілому з повагою. Деякі постійно вітаються, можуть навіть чаєм пригостити. Проста вдячність надає сил і наснаги працювати. А бувають такі, що й скаржаться. Тоді розпитуєш, що саме людині не подобається. Головне – з людьми треба говорити спокійно, тоді будь-які питання можна вирішити.
Чи були особливості у вашій роботі під час війни?
– Весною, коли більшість людей бігали ховатися у бомбосховища, ми наводили там порядок. Коли був обстріл ТЦ «Амстор» та від вибухової хвилі постраждали наші будинки, то двірники «Будсервісу» прибирали бите скло та інше будівельне сміття.
В цілому ж мої обов’язки не змінилися: війна – не війна, а біля будинків має бути чисто.
Крім роботи, чи є у вас захоплення, хобі?
– Так, я дуже люблю квіти, тому у своєму саду розводжу тюльпани та гладіолуси.
І наостанок: що б Ви побажали колегам вашого міста до професійного свята?
– Бажаю усім здоров’я і миру. Щоб наша робота достойно оцінювалася на ринку праці. Але саме головне зараз побажання – щоб швидше закінчилася війна!
