Сьогодні, 20 травня, у Кременчуці в останню путь провели військовослужбовця, який із першого дня повномасштабної війни боронив Україну, молодшого лейтенента Кирила Кривоноса. Народився захисник 16 листопада 1997 року у місті Добропілля на Донеччині. Навчався у місцевій школі, освіту далі здобув у Слов’янському фармацевтичному технікумі, а далі – в Донецькому медичному інституті.
Провести в останню путь захисника зібралися найближчі люди – прийшли його рідні, близькі та друзі. Усі, хто знали Кирила, прийшли віддати йому останню шану та подякувати за захист.
У полеглого воїна була наречена: Кирило освідчився їй, пара планувала влітку побратися. Тепер Валерія зі щирим серцем пригадує коханого.
Ми знайомі давно – навчалися разом у Слов’янську на фармацевтів. Зустрічатися почали значно пізніше. Я сама з Покровського району, ми разом їхали додому. Тоді якраз обстрілювали Покровськ, і він мене в той момент дуже підтримав.
Подуга Валерії та знайома полеглого воїна, Ганна, говорить: Кирило просто рвався на війну.
Вони з моїм чоловіком найкращі друзі ще з дитинства. Кирило хотів до нього в бригаду перевестися, але його не відпускали спочатку. І ось ніби-то усе налагодилося з документами, але не встигли трохи, – ділиться дівчина.
Хоч Кирило і був фармацевтом за освітою, але доводилося виконувати обов’язки бойового медика, розповідає Валерія.
Він врятував багато життів. Вивозив поранених із гарячих точок. Зараз в Мечникова (Дніпропетровська обласна лікарня ім. Мечникова – ред.) багато хтопців без рук та ніг, але вони йому безмежно вдячні за врятовані життя, – продовжує дівчина.
Це велика втрата для усіх нас, – розповідає далі Ганна. – Він був надзвичайним, дуже добрим та щирим. У мене був складний період у житті – бабуся заигнула внаслідок обстрілу, чоловік лежав з пораненням. І саме Кирило мене витягнув з того стану.
На жаль, побратими не змогли приїхати попрощатися із Кирилом. Валерія каже: зараз складно з кимось із них зв’язатися, ніхто не виходить на зв’язок. Але переконана: згодом вдасться з ними поспілкуватися, аби дізнатися трохи більше подробиць з часу його служби.
За словами офіцера відділення цивільно-військового співробітництва Кременчуцького РТЦК та СП лейтенанта Іванчикова, полеглий воїн служив на посаді командира механізованого взводу. Життя захисника обірвалося 1 травня на Чернігівщині.
У Кирила лишилися мати та батько. Після панахиди у Свято-Миколаївському соборі поховали захисника на Свіштовському кладовищі у меморіальному секторі почесних поховань захисників та захисниць України.
Редакція «Кременчуцького Телеграфа» висловлює щирі співчуття рідним та близьким військовослужбовця.
