Війна в Україні триває, люди втрачають домівки, роботу, а дехто — і надію. Деякі виїжджають за кордон, де їх зустрічають з відкритими обіймами, грошима і допомогою. А ті, хто залишається тут, вдома, борються з бомбами, сиренами і… боргами за комуналку. Чому так? Чому в чужій країні українець — людина, яку треба підтримати, а вдома — платник, який винен? Чому держава, яка просить нас «триматися», так легко відвертається від тих, хто лишився? Чому наша держава, яка отримує мільярди від світу, не захищає нас, а навпаки, заганяє в боргову яму? Розберімося разом, крок за кроком, як у добрій розмові за чашкою чаю.
Історії з-за кордону: як біженці живуть без страху боргів
Я часто думаю про своїх знайомих, які виїхали. Один мій друг тепер у Німеччині — там понад 1,3 мільйона наших оселилися. Він розповідає: «Тут немає вибухів, не виють сирени, а держава дає гроші на життя». У Німеччині біженці отримують «Bürgergeld» — це як допомога по безробіттю, 563 євро на дорослого щомісяця з 2024 року. Плюс безплатне житло, оплата комуналки, медицина і навіть курси німецької. Діти йдуть до школи, а дорослі можуть працювати без проблем. Навіть якщо не працюєш, боргів не накопичуєш — держава все покриває, щоб ти не впав у прірву.
Або візьміть Польщу, де майже мільйон українців знайшли притулок. Моя кума там з дітьми. Вона каже: «Тут дають 800 злотих на дитину щомісяця — це майже 185 євро! Плюс субсидії на житло, безкоштовна медицина і школи». Раніше була одноразова допомога, а тепер акцент на роботі чи бізнесі. Польща навіть створила спеціальний фонд з 600 мільйонів євро від ЄС. Уявіть: чужа країна годує, одягає і вчить наших, навіть якщо вони не говорять польською. І ніяких боргів за світло чи воду — все під контролем.
У Чехії трохи суворіше, але все одно людяно. Там 393 тисячі наших. Допомога — 200 євро на дорослого, 143 на дитину, плюс покриття житла. Після 150 днів без роботи сума зменшується, але не до нуля. З 2024 року ввели правила, як нотаріальне підтвердження адреси, але базове — безплатна медицина, освіта і робота.
У Румунії — 200-300 євро на місяць плюс житло, у Словаччині подібно. І це не тільки Європа. За океаном, у Канаді — до 3000 доларів одноразово і щомісячна допомога, у США — програми з медстрахуванням. Загалом, понад 6,9 мільйона українців за кордоном живуть без постійного страху. ЄС активував спеціальну директиву, щоб все було просто: живи, працюй, вчися. Навіть непрацюючі не стають боржниками.
Чому чужі країни так дбають? Бо розуміють: біженці — це люди в біді, а не тягар.
А наша держава тим часом отримує мільярди допомоги — тільки 3,32 мільярда доларів гуманітарки в 2025 році, плюс 40 мільйонів євро від ЄС.
Реальність вдома: борги, ціни і боротьба за виживання
Тепер про нас, хто залишився. Всі ми чуємо гул сирен, бачимо, як ціни летять угору. Роботи мало, домівки руйнуються. А держава? Вона нараховує борги за комуналку, арештовує рахунки, а за великі суми — навіть відбирає житло. Безробітний з боргом? Забудь про субсидію чи допомогу. Чому так? Невже патріотизм — це платити за комуналку, а не годувати родину?
Порахуймо, скільки реально потрібно родині з дитиною (скажімо, двоє дорослих і малюк), щоб вижити і платити комуналку. Станом на 2025 рік, базовий мінімум — 25-35 тисяч гривень на місяць. Чому? Ось розклад:
- Комуналка для двокімнатної квартири — 3000-4500 грн
- Їжа для трьох — 10-15 тисяч грн, щоб не голодувати.
- Транспорт — 1-2 тисячі.
- Медицина, одяг та дрібниці — 5-8 тисяч.
Разом — 25-35 тисяч, щоб спершу нагодувати сім’ю, а вже потім платити рахунки. З мінімалкою 8000 грн на людину родина ледь набирає 16 тисяч — обирай: їсти чи не стати боржником?
Інформаційна врізка: За даними opendatabot єдиний реєстр боржників фіксував ~788 тис. проваджень за несплату комуналки станом на вересень‑2025 року.
А як це змінювалося з 2022 року? Війна все ускладнила: інфляція, руйнування, підвищення тарифів. Ось проста таблиця, щоб було зрозуміло:
| Рік | Мінімальна зарплата (грн/місяць) | Середня комуналка (грн/місяць) | Вартість життя (їжа+транспорт+інше, грн) | Загальна мінімальна потреба (грн) |
| 2022 | 6500 | 2500-3500 | 8000-12000 | 15-20 тис. |
| 2023 | 6700 | 3000-4000 | 10000-14000 | 18-25 тис. |
| 2024 | 7100-8000 | 3500-4500 | 12000-16000 | 22-30 тис. |
| 2025 | 8000 | 4000-5000 | 14000-18000 | 25-35 тис. |
Мінімалка зросла на 23%, але комуналка — на 40-50%, бо тарифи підскочили (електрика з 2024 — 4,32 грн). Вартість життя — на 30-40% через інфляцію. У 2022 ми ще трималися на 15 тисячах, а тепер — ледь на 25. Держава не ставить на паузу нарахування боргів, не розширює субсидії. Замість допомоги — суди і виконавчі провадження. Чому не взяти приклад з Європи?
Інформаційна врізка: За даними Держстату та експертів (Попенко, УНІАН), реальний прожитковий мінімум для сім’ї з дитиною у 2026 — близько 12–14 тис. грн. Офіційний — занижений удвічі. Субсидія? Тільки якщо немає боргів. Замкнене коло.
Я от думаю: якщо чужі країни годують наших біженців, чому наша влада не може захистити нас від цієї «комунальної прірви»? Ми ж не втекли, ми тримаємо фронт удома!
Не примушуй обирати між хлібом і теплом
Я не закликаю не платити. Ця історія — не просто цифри, це життя мільйонів. За кордоном — підтримка, без боргів, шанс на нове. Тут — покарання за те, що залишився. Проблема комунальних боргів під час війни — це не про «поганих платників»». Коли мінімальний дохід менший за мінімальну вартість життя — борги неминучі. І поки ця базова арифметика не зійдеться, реєстр боржників буде поповнюватися навіть найбільш відповідальними людьми.
