Найгостинніше місто у світі
Кременчук – місто не з простих, його знатними гостями не налякаєш. Так, свого часу, коли у другій половині XVII століття Кременчук став столицею Новоросійської губернії (сучасні Херсонська, Миколаївська, Запорізька, Одеська, Дніпропетровська, Кіровоградська, частина Полтавської, Луганська, Донецька області), до міста приїжджала Катерина ІІ. Кременчук їй сподобався. Царська особа так писала про нього: «В Кременчуге нам всем весьма понравилось, наипаче после Киева, который, между нами, ни единого не получил первенства, и если б я знала, что Кременчуг таков, как я его нашла, я бы давно переехала в нем жить». Кременчужани вітали на своїй землі й інших коронованих осіб: російського імператора Олександра І, австрійського імператора Франца-Йосипа, польського короля Станіслава-Августа, а також уповноважених послів Франції, Англії та Австрії. У нас бували фельдмаршал Суворов та генерал Кутузов. У Кременчуці працювали італійський композитор та диригент Сарті та український композитор Березовський, англієць-паркобудівник Гульд та засновник вітчизняної епідеміології, почесний член 12 академій світу Сущинський – він рятував кременчужан від чуми, архітектор, автор Таврійського палацу в Петербурзі академік Старов та живописець-портретист академік Боровиковський… У нас бували Пушкін, Шевченко, перший президент Академії наук України Вернадський, кращі театральні трупи Саксаганського, Кропивницького, Садовського та Старицького, видатні піаністи Рубінштейн та Рахманінов тощо. У Кременчуцькому театрі мініатюр розпочиналася кар’єра одесита Леоніда Утьосова.
Світу Кременчуччина теж дала чимало. Тут міщанин Ромодановський другим у Росії та третім у світі винайшов підводного човна. Один із перших кременчуцьких голів Привалов отримав персональну золоту медаль із зображенням Катерини ІІ за спорудження наплавного мосту через Дніпро. Батько та син Бикови прославилися своїми винаходами різноманітних машин та механізмів, пов’язаних з кораблебудуванням та мореплавством. Ми пишаємося нашими почесними громадянами: космонавтом Леоновим та олімпійським чемпіоном Кисельовим… Усіх і не перерахуєш. Одним словом, шануймося! І з Днем народження, найнайкраще місто у світі!
Перша красуня Кременчука – студентка юридичного факультету КДПУ Олена Коваль. 15 листопада минулого року вона у «відкритому бою» виборола почесний титул «Королеви КДПУ», залишивши далеко позаду 11 суперниць із різних навчальних закладів міста. І поки Кременчук не обрав нову королеву, наш еталон краси – Олена Коваль!
Найдревнішому експонату, який знаходиться в експозиції міського краєзнавчого музею – дев’ять тисяч років.
«Це наконечник списа, знайдений у піщаному кар’єрі поблизу силікатного заводу, – розповідає співробітник міського краєзнавчого музею Ірина Кракало. – Він костяний з пазами по боках – мабуть, туди мали вставлятися кремнієві осколки, щоб наконечник був ще гострішим. Його орнаментація дозволяє нам припустити, що він ритуальний – на ньому вирізьблені маленькі зображення таких самих наконечників. А справа тут у тому, що одним із принципів первісної релігії та магії був принцип «Подібне породжує подібне». Так, австралійські аборигени, перед тим як іти на полювання, проводять ритуал, під час якого зображають, як вони вбивають уявного звіра. Вони вірять, що після такого ритуала їх неодмінно спіткає удача під час реального полювання. Так і з нашим списом. Ми вважаємо, що маленькі наконечники, зображені на наконечнику великому, за віруваннями наших предків, мали підсилювати його міць. Хтозна, можливо, цей наконечник брав участь у ритуалах, подібних до австралійських. До речі, в Україні подібних знахідок дуже мало, адже кістка, на жаль, недовговічний матеріал».
Найстаріше дерево нашого міста – 200-річний дуб, що росте на вулиці Чкалова, неподалік від проїзду Паркового. Це дерево свого часу «бачило» саму Катерину ІІ разом з її декількатисячним почтом.
Найстарша жителька
Орина Власівна Гараш – найстарша кременчужанка. Вона мешкає у Крюкові. Першого липня нинішнього року Орині Власівні виповнилося аж 102 роки.
Найстаріша пам’ятка архітектури Кременчука знаходиться на території колишнього військового шпиталю – це будівля, у якій розміщувалася бібліотека лікувального закладу.
За часи князя Потьомкіна, коли Кременчук був губернським містом Малоросії, у цих місцях збудували «присутственные места» для органів управління Новоросійської губернії. Потьомкін наказав вирубати дубовий гай на березі Дніпра, залишивши одне-єдине дерево, щоб покласти його в основу будівлі у центрі майбутніх споруд. Згодом губернське «присутствие» перевели до Катеринослава, і споруди перейшли у розпорядження Чорноморського адміралтейства, яке заснувало тут збройний завод. Та наприкінці XVIII століття завод теж виїхав, будівлі почали руйнуватися, і з часом уціліла всього одна з них – башта, у якій довгий час після смерті Потьомкіна зберігався його срібний сервіз та похідна «Евгенъевская» бібліотека, що складалася майже з двох тисяч томів. Будівлі судилося дожити до наших днів і стати найстарішою у місті. Історичний дуб теж зберігся – у вигляді колони, яка проходить крізь два поверхи старої споруди.
Найбільша сім’я
Сім’я Кобиляцьких – велика та дружна. У ній виховується аж 11 діточок – сім дівчат та чотири хлопці. Найстаршій дитині – 23 роки, наймолодшій – 5. А нещодавно, 10 вересня, мамі цієї родини Наталі Кобеляцькій указом Президента України було присвоєно почесне звання матері-героїні.
Найдорожча, а отже й найрозкішніша у місті клумба знаходиться біля будівлі міськради. На її облаштування міська влада витратила близько 40 тисяч гривень.
Інформація
Користувачі, які знаходяться в групі Гості, не можуть залишати коментарі до даної публікації.