Дню народження міста присвячується
Торговий ряд Ю.Файдиша наприкінці ХІХ століття тягнувся цілий квартал, аж до вулиці Херсонської (зараз – вул. Карла Маркса). Покупців зваблювали вивіски суконно-мануфактурного галантерейного магазину, швейцарського магазину годинників та ювелірних виробів. А якою була реклама! Від респектабельної «Специальное заведение золото-швейных изделий и разных военных офицерских принадлежностей» до надзвичайно вражаючої: «Вино «Сен-Рафаэль» – лучший друг вашего желудка». У ХVІІІ столітті, на думку мандрівників, торгівля у Кременчуці була кращою, ніж у Києві.
Єкатерининська вулиця. Початок ХХ століття. Тривалий час стан кременчуцьких вулиць не витримував критики: «Хто у Кременчуку не бував, той пилу не бачив», – писали у столичній пресі. На початку 80 років ХVІІІ століття Єкатерининську вимостили бруківкою. Це стало значним досягненням комунального господарства і першим випадком твердого покриття вулиці в історії міст Полтавської губернії. Проблемою було і озеленення. Дерева часто гинули через поганий грунт, тому перевагу віддавали міцним і непримхливим деревам: білим акаціям та американським кленам.
На початку ХХ століття за часів перебування на посту міського голови пана Ізюмова у Кременчуці звився перший електричний трамвай.
У 1801-1803 роках на місці сучасного Будинку офіцерів звели кам’яну, одноглаву Спасо-Преображенську церкву. Після революції у середині 30-х років церкву розібрали, а цеглу використали для облаштування парапету навколо парку МЮДа.
Єкатерининська розпочиналася з Соборної площі та Успенського собору. На фото трамвай повертає з центральної вулиці на Олександрійську, названу на честь царя (зараз вул.Перемоги). Час не зберіг ні собору, ні трамвайних колій, вистояв лише банк.
Таким було перехрестя вулиць Леніна і Пролетарської у 1962 році. Аптека пережила десятиліття, а замість «Гастроному» і «Бакалії» – через вулицю – тепер магазин комп’ютерної техніки.
За матеріалами книги «Улицами старого города», А.М.Лушакової та Л.І.Євселевського.
