Сьогодні, 25 червня, у військово-історичному музеї Вищого професійного училища №7 у Кременчуці відбулося урочисте відкриття експозиції, присвяченої 117-й окремій важкій механізованій бригаді.
— Це не просто експозиція. Це — жива історія мужності, віри, сили духу наших захисників. Це — закарбована пам’ять про 117-ту важку окрему механізовану бригаду, яка народилася у Кременчуці, і вже вписала своє ім’я в новітню історію України кров’ю, потом, незламністю, — такими словами відкрили захід ведучі.
Невипадково саме у стінах ВПУ №7, яке є справжньою колискою майбутніх патріотів, народилася ідея створити місце, де оживає справжня історія. З початку повномасштабної війни тут діє музей, який щодня поповнюється новими експонатами, які воїни привозять з фронту.
Музей відвідують тисячі підлітків, які на власні очі бачать, з яким злом стикнулася Україна й дізнаються про подвиг українських захисників на полі бою.
— Нова експозиція присвячена 117-й окремій важкій механізованій бригаді, яка формувалася у Кременчуці. Бригада і зараз захищає нас на рубежах цієї війни. І ми б хотіли, щоб наші діти пам’ятали про тих, хто тут формувався, про тих, хто пішов воювати. Саме їм, цим героям присвячена нова експозиція, — підкреслив Володимир Поляков, керівник музею.
На відкритті експозиції були присутні директор ВПУ №7 Микола НЕСЕН та учні училища, представники частини й рідні загиблих воїнів, які проходили службу в 117-й бригаді.
— Сьогоднішня подія нас зібрала заради того, щоб офіційно відкрити цю експозицію. Тут представлені світлини й особисті речі бійців. Також, тут знаходиться книга пам’яті, де вказані короткі біографії загиблих героїв, які боролися в лавах нашої бригади. Ми вдячні за пам’ять, вдячні за увагу й за патріотичне виховання молоді на прикладі бійців нашої бригади, — сказав штаб-сержант третій категорії, відділення комунікації 117-ї важкої механізованої бригади Олександр.
Мати загиблого Олександра Наумова, пані Марина в Кременчук приїхала з Хмельниччини.
— Мій син став на захист країни в 19 років. Він був курсантом, коли пішов обороняти Київ. Він пройшов Бучу, Гостомель, став командиров, завоював авторите у військових, набагато старших за нього. Саме більше він переживав за дітей й казав, що ми не можемо допустити, щоб окупанти знущалися над ними.
Пані Марина підкреслила, що живе пам’яттю про сина й вдячна пану Полякову, пану Несену й всім іншим за збереження пам’яті про її дитину.
— В мене залишилось єдине — пам’ять. І ми повинні сьогодні розказати всьому світу, яку ціну ми платимо за нашу незалежність, за нашу єдність.
Пані Марина розповіла, що вони заснували стипендію імені сина й будуть вчити дитину на історичному факультеті, яка буде розказувати історію України.
— Також ми відкриваємо дитяче кафе «Умка» — такий позивний був у Сашка. ветеранський бізнес, який буде працювати на розвиток пам’яті про хлопців. Крім того, побратими роблять щорічний футбольний турнір для дітей, народжених в 2014 році. Це теж збереження пам’яті про воїнів, які віддали своє життя за Україну.
На відкриття експозиції з Київщини приїхали дружина й син Олександра Шиковця. Вони розповіли, що чоловік був справжнім патріотом. І хоч мав громадянствол Білорусії, з перших днів війни взяв в руки зброю й пішов боронити українську землю.
— Чоловік був дуже мужній і оптиміст великий. Він був справжній, не міг терпіти несправедливість. Коли почалася війна, не роздумуючи пішов захищати Україну, яку любив всім серцем, — розповіла дружина загиблого героя.
Син Сергій, який був мобілізований майже одночасно з батьком, з вдячністю звернувся до організаторів експозиції.
— Важливо зберігати пам’ять й розповідати молоді правду про те, що відбувається. Адже їм будувати майбутнє нашої держави. Я пишаюся своїм батьком, пишаюся тим, що він був справжньою людиною. Батько загинув 21 серпня 2023 року, але в наших серцях він живий.
Пам’ять загиблих вшанували хвилиною мовчання.
Під час заходу військові передали в колекцію музею шеврони, а також авторську марку, які стануть частиною експозиції.
Невипадково саме у стінах ВПУ №7, яке є справжньою колискою майбутніх патріотів, народилася ідея створити місце, де оживає справжня історія. З початку повномасштабної війни тут діє музей, який щодня поповнюється новими експонатами, які воїни привозять з фронту.
Пані Марина підкреслила, що живе пам’яттю про сина й вдячна пану Полякову, пану Несену й всім іншим за збереження пам’яті про її дитину.
На відкриття експозиції з Київщини приїхали дружина й син Олександра Шиковця. Вони розповіли, що чоловік був справжнім патріотом. І хоч мав громадянствол Білорусії, з перших днів війни взяв в руки зброю й пішов боронити українську землю.
Син Сергій, який був мобілізований майже одночасно з батьком, з вдячністю звернувся до організаторів експозиції.
Під час заходу військові передали в колекцію музею шеврони, а також авторську марку, які стануть частиною експозиції.
