Сьогодні, 17 вересня, у Кременчуцькому міському палаці культури попрощалися із полеглим пілотом Русланом Курбанмухамєдовим. Військовий жив у Кременчуці, навчався у льотному коледжі.
Провести в останню путь пілота прийшли небагато людей — рідні, знайомі, побратими.
Військовослужбовець Андрій говорить: служили із Русланом у різних військах, проте товаришували у цивільному житті.
— Це була неймовірна, просто неймовірна людина. Ми разом не служили — Руслан був льотчиком, пілотом. Він був моїм товаришем, ми разом росли, часто перетиналися у цивільному житті.
Останнім часом чоловіки бачилися не часто — обоє були на службі. Проте Андрій пригадує останню зустріч із товаришем.
— Коли ми востаннє пересіклися, я дізнався, що він пішов на службу. Це був його особистий вибір, його рішення. Я тоді дуже здивувався — і от така подія. Неймовірна людина була. Таких хлопців, як він, дуже мало.
Андрій та Руслан росли у центральному районі міста. Товаришувати почали уже після школи. Чоловік пригадує товариша як дуже веселого та життєрадісного чоловіка.
Запитуємо в Андрія, чи відомі йому обставини за яких Руслан загинув.
— Трохи знаю, але ж усе, що пов’язано з авіацією — це засекречена інформація. На жаль, ту правду, якою вона є на 100%, уже ніхто не дізнається…
Лариса знала Руслана понад 20 років, говорить, він дружив із її сином.
— Це був надзвичайний чоловік, який ніколи б не залишив у біді. Завжди допоможе у будь-якій ситуації, на нього завжди можна було розраховувати. І я зовсім не уявляю, як таке могло статися.
Жінка говорить, як виявилося, востаннє вона бачила Руслана незадовго до його загибелі.
— Він справжній воїн, який став на захист України. Він пішов добровольцем — і максимально віддавався військовій службі, захисту нам із вами. Саме завдяки йому ми з вами зараз спілкуємося, а його з нами немає і більше ніколи не буде. Це дуже тяжка втрата. Хочеться лише одного: нехай усі наші воїни-захисники повертаються додому живими та здоровими!
Розповідає про Руслана і військовослужбовець із позивним «Лиман».
— Народився він у 1983 році. Жив та навчався у Кременчуці, закінчив льотний коледж, мав статус учасника бойових дій. На жаль, обставини склалися так, що загинув Руслан внаслідок авіакатастрофи у Франції. Світла пам’ять полеглому воїну та усім, хто віддав своє життя за Україну, — говорить «Лиман».
У полеглого пілота лишилися батьки, сестра та син, якого Руслан дуже любив.
Після прощання у палаці культури прах полеглого воїна поховали на Свіштовському кладовищі, де покояться й інші українські воїни.
Фото: Артем Коваленко
Редакція «Кременчуцького Телеграфа» висловлює щирі співчуття рідним та близьким загиблого.
