«Велика людина з великої літери»: у Кременчуці попрощалися із молодшим сержантом Михайлом «Кразом» Войтком

Сьогодні, 30 квітня, у Міському палаці культури Кременчук попрощався із полеглим українським захисником Михайлом «Кразом» Войтком. Народився загиблий 19 вересня 1974 року у Кременчуці, навчався у ліцеї № 17, потім в училищі № 16. Працював на кар’єрі «Кварц». Чоловік приєднався до лав Збройних сил України ще у 2016 році, воював в АТО. Із перших днів повномасштабного вторгнення повернувся на військову службу.

Перша дружина Михайла, Тетяна, поділилася, що попри розлучення, вони увесь цей час із загиблим підтримували гарні стосунки. 

Жінка говорить, знала, що Михайло вирішив з початку повномасштабного вторгнення піти на фронт. І навіть із зони бойових дій завжди намагалася бути з ним на зв’язку та підтримувати.

Із фронтових історій Михайла жінка запам’ятала, що «АТО у порівнянні із повномасштабним вторгненням — це були просто квіточки».

Поділився спогадами про загиблого і його побратим Сергій з позивним «Камаз». Говорить, познайомилися вони ще у лютому 2016 року — Сергія мобілізували за четвертою хвилею, а Михайла — за п’ятою. На той час Михайло був у Сергія командиром. Чоловік тоді прослужив три місяці й жив з родиною у Бахмуті, а Михайло служив біля Бахмута на Світлодарській дузі. І після демобілізації загиблий тоді заїжджав до товариша на кілька днів.

Сергій згадує, після АТО кілька разів зустрічалися на зборах резервістів, а потім доля звела їх знову разом уже після повномасштабного вторгнення — Михайло потрапив до товариша у бригаду, щоправда, в інший підрозділ. 

Воював Михайло на Донеччині.

У полеглого воїна лишилися мати, дружина і два сини.

Панахиду за загиблим бійцем відслужили у Свято-Миколаївському соборі. Поховали захисника на Свіштовському кладовищі, де покояться й інші українські воїни.