Сьогодні, 19 лютого, у стінах Міського палацу культури попрощалися з військовим Ярославом Ващенком. Народився чоловік у Кременчуці, навчався у Кременчуцькій гімназії №22. Був призваний на військову службу під час мобілізації 19 грудня 2023 року Лубенським районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки (ТЦК та СП).
— Був стрільцем десантно-штурмової бригади, військової частини А-0224. Загинув 10 лютого 2024 року, виконуючи бойове завдання по захисту України, її суверенності, територіальної цілісності у районі населеного пункту Новомихайлівка, Покровського району Донецької області, — розповідає Любов — начальник групи морально-психологічного забезпечення Кременчуцького ТЦК та СП.
Друзі Ярослава згадують, що чоловік мав золоті руки. Таких людей зараз не вистачає, констатують товариші загиблого воїна. Вмів ремонтувати техніку, будувати. У 40-річного солдата залишилася мати, дружина та дві доньки.
— Він завжди виручав, приносив користь. Був найкращим. Мені потрібна була допомога з ремонтом техніки, він допоміг. Він був веселий, намагався все робити для своєї родини. Коли ми з ним зустрічалися, він завжди говорив, що йому потрібно повернутися до сім’ї до дітей. Для мене це був шок, коли я дізнався, що він пішов на війну. Саме тому, що я навіть не знаю, чи проходив він військову службу. Він пробув менш як два місяці там. Скажіть, будь ласка, як людина може за два місяці чомусь навчитись? — говорить товариш загиблого Андрій.
Панахиду за загиблим бійцем відслужили у Свято-Миколаївському соборі. Поховали воїна на Свіштовському кладовищі, де покояться інші солдати з Кременчука, загиблі на російсько-українській війні.
