Жити, любити і… куховарити: історія дівчини з Горішніх Плавнів, яка знається на дивах

Ми зустрілися з Веронікою в Братиславі. Я з подивом дізналась, що ця тендітна 30-річна дівчина брала участь у телепроєкті «Майстер-шеф», була шеф-кухарем ресторану в Одесі, відкривала нові ресторани по всій Україні, навчалася пекарській справі у Франції — а зараз працює у волонтерському проєкті, який має на меті познайомити словаків з українською культурою та традиціями й показати, наскільки близькими є наші народи. Але почнемо з початку.

Перший дотик до дива

За словами Вероніки, в кухарську справу вона закохалася з дитинства:

Але в житті не буває прямих шляхів. Дівчина пішла вчитися на маляра-штукатура, жила тимчасовими заробітками, аж поки не знайшла роботу офіціантки в місцевому кафе. Одного дня в закладі звільнився кухар, а оскільки усі знали про те, як Вероніка любить готувати, посаду запропонували їй. В той час вона й почала дивитися кулінарне шоу «Майстер-шеф» на СТБ, де й знаходила натхнення для приготування нових страв.

За лаштунками телевізійного шоу

Одного дня бойфренд запропонував їй заповнити анкету і взяти участь у кастингу. Власне, на кастинги дівчина ходила тричі. І лише коли розповіла про те, що виросла з бабусею, що виховує молодших брата і сестру, адже мати покинула їх ще малими, вдалося потрапити на шоу. 

Тоді, під час шоу, Вероніку підставила інша учасниця. Вона отримала завдання приготувати десерт «Три молока», але ніяк не могла згадати рецепт. Та дівчина запевнила, що знає його, розповіла Вероніці, що робити — але то була зовсім інша страва!

Це було неабияке розчарування, адже перемогти мріяла не через гроші чи популярність. Її цікавило інше — можливість навчатися в парижській школі кухарів Le Cordon Bleu. Проте вона увійшла у двадцятку кращих, багато чому навчилася і познайомилася з прекрасними людьми, які згодом зіграли не останню роль у житті дівчини. І до Франції вона теж потрапила!

Шеф-кухар одеського ресторану

Незадовго до чергового дня народження Вероніки померла її бабуся. За словами дівчини, для неї немов всесвіт завмер. Цілковита розгубленість, розпач, депресія. І квитки до Одеси, які купила ще давно, коли планувала святкувати. Вероніка не хотіла їхати, але брат наполіг — відчував, що їй потрібно відволіктися.

В Одесі вона випадково зустріла друга Михайла, фіналіста «Майстер-Шеф». Колись, після шоу, вони разом з переможцем працювали над стріт-фуд проєктом, метою якого було довести, що вулична їжа може бути не лише смачною, а й корисною. А тепер Михайло був шефом на кухні відомого в місті ресторану. Це була чудова можливість переключитися, тож дівчина запитала, чи немає для неї роботи. Робота була. Так вона почала працювати на кухні в Одесі, згодом стала су-шефом, а потім і шеф-кухарем. Коли власник вирішив розширити мережу, саме вона відкривала нові заклади у Харкові, Києві, Дніпрі.

Але одного разу Вероніка повернулася з відрядження і побачила, що на кухні працює інший шеф. Це неабияк обурило її, тож вона написала заяву про звільнення.

Франція: мрії та реальність

Коли почалася війна, Вероніка виїхала до Франції. Вона завжди вважала цю країну Меккою кулінарії, тож здивувалася, коли дізналась, що їжу часто готують з напівфабрикатів. Але було й те, що навпаки приємно вразило:

Попри новий досвід і безцінні знання, працювати на кухні у Франції було зовсім нелегко. Шість днів на тиждень по 14 годин — часто Вероніка навіть не їхала додому після закриття закладу, а засинала просто в порожньому залі. Тому через три місяці вирішила переїхати до Словаччини.

Нова країна — нові проєкти

В Братіславі Вероніка поки що не змогла влаштуватися працювати на кухню. Проте не полишає улюбленої справи. Подруга Ольга Журба запропонувала взяти участь у волонтерському проєкті, метою якого є ознайомлення словаків з українською культурою — зокрема й через їжу.

Перша така вечеря відбулася на лісовій галявині, де гості могли не лише скуштувати смачні страви, а й знайти нових друзів. Окрім того, вдалося зібрати чимало коштів, за які організатори купили продукти для переселенців в Україні. Вероніка каже, що загалом словаки радо допомогають українцям. Її брат зараз служить в ЗСУ, він бойовий медик в «Азові», і коли вона розповідає про нього словацьким друзям, вони завжди питають, чим можуть допомогти.

Вероніка мріє про те, як після перемоги повернеться на Батьківщину і поділитися з українцями здобутим за кордоном досвідом та новими рецептами.

За матеріалами видання The Slovak Spectator — Новини зі Словаччини