Кременчук попрощався з загиблим військовим, який кілька днів не дожив до свого 45-річчя

«Був високим, кремезним, суворим дядьком, за ним йшли побратими, а він їх жодного разу не підвів», — розповів побратими загиблого

15 грудня знову біля міського Палацу культури приспущені стяги. У останню путь рідні, військові та друзі проводжають солдата Романа Козубенка. Загинув Роман 8 грудня в селищі Північне, Донецької області від осколкового поранення. Військовий з позивним «Художник» каже, ніхто не міг уявити, що малесенький осколок може подужати такого кремезного чоловіка.

— Був артобстріл позиції, де знаходився Роман. Просто малесенький осколок зайшов крізь плече і дістався серця. Спочатку ніхто навіть не зрозумів, що сталося з Романом, — розповідає «Художник».

Роман Козубенко народився у місті Кременчук, закінчив загальноосвітню школу №31, згодом — дев’ятнадцяте професійно-технічне училище. Був мобілізований на початку повномасштабного вторгнення. Чоловік мав золоті руки, розповідають побратими, а ще, був надзвичайно сміливим.

— Хороший товариш. Дуже добра та чуйна людина. Завжди відповідально ставився до бойових завдань. Був суворим, а ще надзвичайно рішучим, — побратим з позивним «Музон».

— Був серйозним дядьком, як сказав, так має і бути. До нього усі прислухалися. За ним йшли, якщо й не знали куди, але він жодного разу не підводив, — побратим з позивним «Джаконда».

Військові розповідають, справжній патріот Роман Козубенко не лише вправно воював, а й майстерно ремонтував автівки, зводив бліндажі та укріпспоруди.

— Мав золоті руки, — констатують побратими.

Поховають полеглого солдата на Свіштовському кладовищі, поряд з іншими захисниками України.