«Навіть після отриманого поранення я продовжував брати участь у затяжних боях за Степне», — нацгвардієць Іван з позивним Прокоп

8.09.2023, 09:30 Переглядів: 1 678

 

У 2022 році у складі підрозділу частини Іван потрапив на свою першу ротацію

До проходження військової служби Іван займався звичними справами — спортом, навчався та навіть не здогадувався, що таке військо. У червні 2021 року, спостерігаючи за подіями в країні, Іван разом зі своїми товаришами вирішує добровільно піти до лав Національної гвардії України. Про це повідомляє пресслужба військової частини 3059 Національної гвардії України.

— Я неодноразово чув від знайомих, що саме бійці Національної гвардії найпідготовленіші та боєздатні. Мені завжди подобалось спостерігати, як під час якихось заходів у моєму місті наряди гвардійців забезпечували громадський порядок та контролювали обстановку. Ці ідеально укладені берети, форма та екіпіровка гвардійця — саме те, що я собі уявляв.

У 2022 році у складі підрозділу частини Іван потрапив на свою першу ротацію: «Це була моя перша ротація, яка запам’ятається на все життя. До початку повномасштабного вторгнення ми виконували службово-бойові завдання на взводно-опорних пунктах, жили простою діяльністю ВОПа.

Але вже 24 лютого поступає команда, що ворог просувається майже по всіх напрямках. Максимально швидко перегрупувалися та очікували команди від командира».

— З самого початку, особовий склад розділився на групи. Пару груп видвинулися на утримання міста Волновахи, декілька груп передислокувалося до селища Степне задля оборони та витіснення ворога. Пам’ятаю момент, коли мене тимчасово призначили командиром ударної групи. Задача групи полягала у тому, щоб вибити ворога з крайніх точок Степного, зайняти позицію та відбити штурм. Ми утримували наші позиції до прибуття підкріплення. На третю добу постійних штурмів окупанта, я отримав осколкове поранення в ногу. Мені одразу надали медичну допомогу та сказали, що буде евакуація до Курахове, від чого я відмовився, — згадав про свою стійкість при пораненні Прокоп.

«На шосту добу нам все ж таки вдалося дочекатися підтримки. Підрозділи Національної гвардії України разом із хлопцями зі Збройних Сил України почали штурмувати самі дальні рубежі селища Степне. За допомоги артилерії та наших танків нам вдалося повністю взяти під свій контроль селище та його околиці. Вже після утримання та вибиття окупанта мене направили до міста Курахове для лікування. Пам’ятаю, як я згадував у лікарні, що саме врятувало мені ногу — телефон у кишені. Він взяв на себе більшість осколків, які могли б причинити більшу шкоду», — згадує з посмішкою Іван.

Автор: ТелеграфЪ
Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст та натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити про це редакцію.

Інформація

Користувачі, які знаходяться в групі Гості, не можуть залишати коментарі до даної публікації.
Будь-ласка, ЗАРЕЄСТРУЙТЕСЬ.
Ознайомтесь із правилами коментування.

ФРОНТОВІ ІСТОРІЇ КРЕМЕНЧУЖАН:

У цьому сюжеті «Кременчуцький ТелеграфЪ» зібрав інтерв'ю з кременчуцькими бійцями і волонтерами, які своїми очима бачили жахи подій на Сході. Це розповіді про війну, на якій гинули наші захисники, щоб не допустити просування агресора.

Низький уклін всім бійцям. Слава героям! Герої не вмирають!

Читайте також:



Свіжий випуск (№ 11 від 14 березня 2024)

Для дому і сім'ї

Читати номер

Для дому і сім'ї - програма телепередач

Читати номер

Приватна газета

Читати номер
Попередні випуски
Вверх