Сьогодні, 27 червня, у Кременчуці попрощалися із захисником України Олександром Брагою. Військовий разом зі ще двома побратимами Андрієм Демидкіним та Олександром Смільським загинули під час обстрілу у Донецькій області. 

 

Прощання відбулося у Палаці культури. Віддати шану військовому прийшли рідні, близькі, представники міської влади та побратими. Біля домовини огорнутої синьо-жовтим стягом України схилилися рідні Олександра: матір, дружина та донечки. 

Біля домовини татка дівчата у вишиванках виконали «Плине кача».

Молодший сержант Олександр Григорович Брага з позивним «Тор» народився у Кременчуці 26 квітня 1981 року народження. Був прийнятий на військову службу у перший день повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року Кременчуцьким РТЦК та СП. Служив у лавах Територіальної оборони. 

 

Чоловік пройшов курс посиленої військової підготовки й був направлений у Донецьку область.

– Олександр тривалий час працював у Кременчуці на різних посадах, але завжди хотів стати військовим. Тому коли організовувалася територіальна оборона, він одним з перших був зарахований у ряди. Добре навчався військовій справі.

З початком повномасштабного вторгнення проходив підготовку, стояв на блок-постах, виконували різне доручення військового командування. Потім як усі підрозділи, які проходять курс військової підготовки, їх направили у Донецьку область.

Виконавши бойове завдання, вони поверталися до місця дислокації, до командного пункту. Потрапили у засідку. На жаль, Сашко та два побратими загинули 22 червня, – розповів військовий з позивним Художник.

 

Друг «Тор» був відповідальним, завжди міг прийти на допомогу.

– Україна втратила світлу, дорогоцінну людину. Шкода, адже така нація з такими захисниками, як Сашко, повинна нашу Україну рятувати далі. Бо він Герой для нас всіх. Герої не вмирають. Слава йому! Героям слава! – додав побратим з позивним «Барс».

 

Ще один побратим додав, що таких сержантів не вистачатиме:

– Рік ми були майже кожен день поруч. Так склалися обставини, що я вийшов зі строю трохи раніше у грудні місяці, а Саша продовжив службу. Олександр виконував бойові завдання у зоні бойових дій. Були у Бахмуті, Торецьку… Я також їздив до них, у нас була розмова, коли вони виїжджали з Костянтинівки. Він, мабуть, відчував, прохав. Щоб він поберіг себе, адже у нього були деякі питання зі здоров’ям. Я його дуже поважаю, це талановита людина, освічений. Таких сержантів не вистачає.

Схилившись на коліно, кременчужани утворили живий коридор та віддали шану загиблому захиснику України. Після панахиди у Свято-Миколаївському соборі тіло військового мають кремувати, а далі поховати на Свіштовському цвинтарі у Кременчуці. 

Фото: Альона Душенко
facebook x telegram whatsapp viber
Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *