«Чекав свій танк»: у Кременчуці попрощалися з військовим Юрою Дзюбою

17.01.2023, 17:32 Переглядів: 3 198

 Військового поховали на Алеї Слави на Свіштовському цвинтарі

— Юро, Юрочко... — від болю кричить дружина, коли приїхала автоколона з тілом її коханого чоловіка.

— Юрочко, зірочка моя, — тихенько промовляє мама.

 

У міському палаці культури сьогодні, 17 січня, відбулося прощання з військовим Юрієм Дзюбою. Захисник України загинув 5 січня в результаті бойових дій в районі Соледару Донецької області. Віддати шану військовому прийшли рідні, знайомі, колеги з нафтопереробного заводу.

 

Юрій Михайлович Дзюба народився 28 жовтня 1974 року у Кременчуці. Проживав у Кривушах й тривалий час працював на нафтопереробному заводі, де був керівником на підприємстві. З початку повномасштабної війни намагався записати у тероборону, але його не взяли, тоді він вирішив чекати свого часу. Призвали Юрія на військову службу під час мобілізації 14.11.2022 року та був рядовим, стрільцем кулеметного взводу 1 стрілецького батальйону військової частини А-7015. У чоловіка залишилися дружина та мати.

 

— З початку агресивних дій з боку російської федерації 11 листопада його мобілізували й направлений в одну з військових частин, яка знаходилася у зоні бойових дій. Він був стрільцем кулеметного взводу в районі Соледару.

5 січня він на жаль загинув. Були важкі кровопролитні бої. В ході ракетного удару накрило його підрозділ. Тіло пошкоджене, тому він у закритій труні.

У нього залишилася дружина Вікторія, яка не може прийти до тями. Для неї це був удар. Вона казала, що не встигла йому відправити теплі речі.

Він коли йшов на війну казав: «З перемогою повернуся додому». Але так сталося, що під Соледаром він загинув. Сьогодні ми проводжаємо нашого солдата, рядового Дзюбу Юрія в останню путь, — розповів військовий із позивним «Художник».

 

Колеги згадують лише теплі слова про Юрія.

— Юрій Михайлович працював моїм заступником — заступником начальника цеху. Свій шлях на заводі він пройшов від слюсаря-ремонтника, працював інженером по ремонту й дійшов до заступника начальника цеху. Людина порядна, добра — «золота людина». Це золотий фонд, який ми на жаль втрачаємо зараз... Він був безвідмовним. Люди завжди біля нього гуртувалися. Він був душею колективу.

Про те, що він пішов на війну, знав. Юрій записався з перших днів записався добровольцем у військкоматі, але на той час його військова спеціальність не згодилася, він чекав поки його викличуть. Прийшов час і йому зателефонували, що на завтра о 8 ранку з рюкзаком. Він зібрався і пішов.

Про смерть дізнався від рідних. Дружину викликали до військкомату, й мама з військкомату перетелефонувала.

Для нас дуже велика втрата. Ми втратили пів колективу, ми втратили все в його образі... Пішла частина колективу, пішла частина нас, — розповів начальник цеху №16 нафтопереробного заводу Микола Гапонов.

 

Колега Микола Стеблій, який з ним працював, розповів, що Юрій чекав на свій танк.

— Це була дуже добра людина з якою можна було поговорити, навіть коли пішов на пенсію. Він був з небагатьох, хто міг вислухати.

Знайомі розповіли, що він планував піти у тероборону, й написав заяву, проте його не взяли. Питав чи взяли у тероборону, то сказав: «У тероборону не взяли — я буду чекати свій танк (він був танкіст)», — додав Микола Стеблій.

 

Схилившись на одне коліно, кременчужани утворили живий коридор пошани. Після відспівування у Свято-Миколаївському соборі поховали захисника Юрія Дзюбу на Свіштовському цвинтарі на Алеї Слави.

Фото: Альона Душенко, Олександр Попенко
Автор: Альона Душенко Фото: Альона Душенко, Олександр Попенко
Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст та натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити про це редакцію.

Інформація

Користувачі, які знаходяться в групі Гості, не можуть залишати коментарі до даної публікації.
Будь-ласка, ЗАРЕЄСТРУЙТЕСЬ.
Ознайомтесь із правилами коментування.
  • Kiaparts
  • НОВИНИ ПАРТНЕРІВ:


Свіжий випуск

№ 2 від 12 січня 2023

Читати номер
Попередні випуски
Вверх