Надія є завжди: про що йшлося на зустрічі духовенства ПЦУ та УПЦ (МП)

Зустріч, яка може стати початком справжнього об'єднання православного духовенства України, відбулася 5 липня у Митрополичому домі Софії Київської. Представники ПЦУ та УПЦ (МП) спробували налагодити діалог і після тривалого обговорення ухвалили «Декларацію порозуміння» - документ, відкритий для підписання і обговорення як духовенством, так і вірянами. «ТелеграфЪ» вирішив розібратися, чи є у такого діалогу перспективи, чи стане він початком реального - а не декларативного - єднання православних церков нашої країни.

Що передувало зустрічі

З самого початку повномасштабного вторгнення росії багатьох вірян обурювала позиція Української православної церкви (Московського патріархату): священники активно засуджували чисельні вбивства, скоєні загарбниками в публічному просторі, але робили це якось мяко, ставлячи акценти на необхідності досягнення миру та допомозі постраждалим. Ворога часто або не згадували взагалі, або згадували узагальнено, не називаючи ані імен, ані громадянства тих, хто коїв звірства на нашій землі. Офіційна риторика мало змінилася навіть коли російські ракети почали руйнувати храми УПЦ (МП). 

На кінець квітня, за інформацією Центру стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки, в Україні постраждали близько 60 храмів, більшість з яких належить саме УПЦ (МП). Знищені споруди у щонайменше у 8 областях України: Київській, Донецькій, Житомирській, Запорізькій, Луганській, Сумській, Харківській та Чернігівській. Звісно, російска пропаганда стверджує, що це справа рук «бендерівців», які руйнують храми і монастирі на своїй землі.

Відомо, що після початку повномасштабного вторгнення керівник УПЦ (МП) Онуіфрій звертався до кирила, щоб той вплинув на путіна з метою припинити війну, але це звернення залишилося без уваги.

Багато священників почали розуміти, чим є «руський мир», і прийняли рішення про перехід до ПЦУ. Проте, так вчинили далеко не всі.

27 травня Українська православна церква (Московського патріархату) провела Собор, на якому заявила про самостійність і незалежність від Москви, а також висловила незгоду з позицією патріарха Кирила щодо війни в Україні. У Православній церкві України тоді заявили, що підсумки Собору УПЦ «м’які та округлі» у формулюваннях, а оголошена незгода з патріархом Кирилом ще не означає розірвання зв’язків з Російською православною церквою (РПЦ).

Про що говорили під час зустрічі

Очільник Міністерства культури Олександр Ткаченко так прокоментував подію на своїй Facebook-сторінці:

Дещо детальніший коментар надав протоієрей Православної церкви України, богослов і публіцист Андрій Дудченко. Він був одним з 21 учасників зустрічі, яка тривала понад 3 години.

У дописі пана Дудченко йдеться:

Було запропоновано висловитися передусім про те, що у нас є спільне. Зрозуміло, що спільного у нас набагато більше, ніж того, що розділяє.

• Ми маємо спільну віру, спільну богословську, літургічну та канонічну традиції.
• Ми маємо спільну історію, але подекуди різнимося в оцінці певних подій з історії. Треба працювати над спільним баченням історії.
• Ми єдині в розумінні деструктивної позиції Московського Патріархату, який підтримав війну проти України.
• Ми маємо багато спільних проблем. Всі ми є виходці з РПЦ. Всі ми відчуваємо брак освіти духовенства і єпископату. Нашим церквам притаманна «візантійщина» в плані надмірного акцентування ритуалу, різних цяцьок та атрибутів влади і авторитету.
• Нам потрібно вивчати та відроджувати київську традицію – і в літургіці, і в церковному мистецтві та архітектурі, і в канонічній традиції виборності духовенства та єпископату.

Також сторони закликали припинити застосування мови ворожнечі по відношенню один до одного та запропонували відмовитися від ганебної практики «перехрещувань» - адже УПЦ (МП) не визнає хрещення, здійсненого священниками Православної церкви України.

Багато дискусій викликало питання відкриття українських православних парафій закордоном:

А ще пан Дудченко згадав цікавий факт: за словами присутніх, митрополит Онуфрій дає усні дозволи поминати Кирила на тих парафіях Київської єпархії, які цього хочуть. До того ж з'ясувалося, що рішення собору УПЦ у Феофанії у тій частині, що стосуються діалогу з ПЦУ (і є ультимативними), на самому соборі не обговорювалися. До цього просто не дійшли, а ухвалили те, що було приготоване.

Але в цілому зустріч залишила по собі позитивне враження і відчуття, що священники УПЦ (МП) дійсно відкриті до діалогу і прагнуть єднання.

Що кажуть офиційні представники УПЦ (МП)

В Українській православній церкві (Московського патріархату) наголошують, що жодного їхнього офіційного представника на зустрічі 5 липня не було. Там заявили, що не делегували священників, які взяли участь у цій зустрічі, представляти точку зору духовенства та мільйонів мирян УПЦ. Цей захід був організований представниками Міністерства культури, тому за всі організаційні питання, зокрема й за склад учасників, відповідальна тільки ця організація.

Ситуація в Кременчуці

Про те, чи є надія на повне єднання духовенства в нашому місті, ми запитали у настоятеля храму ікони Божої Матері «Усіх скорботних Радість», протоієрея Анатолія Куліша. Він розповів, що, нажаль, духовенство Кременчука поки що далеке від порозуміння: