Як відважні кременчужанки допомагають нашим захисникам

Майстрині налагодили виробництво наколінників та налокотників – перші 500 пар вже у наших воїнів!

«Доброго дня, я товариш Віктора, дуже Вам вдячний, зокрема й 801-й загін ПДСС ВМС. Ви робите правильну справу і благородну, кожен наш воїн дуже Вам вдячний. Перемога буде за нами!!! Слава Україні!!!»

«Величезне дякую за цілу купу наколінників та налокотників Ксенії Лисак та всій її команді дівчат і хлопців, які займаються виробництвом таких корисних речей».

Це – лише частина подяк від захисників нашим кременчужанкам, що чи не з перших днів війни налагодили виробництво наколінників та налокотників.

– Із вчителькою моєї дитини, Ольгою Мірошниченко, ми побачили прохання про допомогу у виготовленні наколінників та налокотників. На той момент наш клас мав достатню суму для покупки тканини, ми вирішили взятись за цю справу, – розповідає волонтерка Галина. – Але виявилось, що виробники форми для щитків «зав’язали з меценатством», і наша тканина залишилася без пластикових щитків. Тоді я звернулася за допомогою до Олі Борзіної з «Приватної газети». І замість форми для відливу щитків нас знайшов сам виробник і надав нам уже готові щитки.

У Кременчуці продають Бандеру та маски Анонімуса, щоб підтримати українську армію

Потім усе «закрутилось». Створили власну розробку, відправили хлопцям протестувати. Хлопці оцінили!

Масштаби виробництва почали зростати, до пошиву долучалось все більше і більше небайдужик кременчужанок. Почали шукати цех.

– Ольга Мірошниченко знайшла цех. Завезли їм пробну партію розкроєної тканини. Добрі люди запропонували забрати обрізки з великого замовлення, щоб викроїти з них трикотажну частину наколінників. Справа пішла швидше, та і прохань з передової більшало, – згадує Галина.

Нині кременчужанки передали бійцям ЗСУ 500 наколінників.

– Ми зробили ставку на зручність. Анатолій – виробник щитків – відлив форму так, що розмір регулюється від жіночого S до чоловічого XXL. Хлопці з передової кажуть, що НАТОвські наколінники вже розлізлись, резинки розтягнулись, а наші – «бігають», – каже волонтерка.

Нині прохань від бійців про наколінники вистачає.

– На жаль, нашим користувачам ніколи писати. Вони подзвонять, доведуть мене до сліз своїми вибаченнями і подяками через кожне слово. Постійно вибачаються і просять ще. Не можуть всі сфоткатись, бо вони їх носять по черзі. Тому працюємо постійно! – розповідає Галина.

Усіх, хто допомагає у цій добрій справі – не перелічити. Галина каже – це вчителі на чолі «генералом» Ольгою Мірошниченко, бібліотекарка 5-ї гімназії, учні, яких долучили допомагати. Це Ксенія Лисак, фірма ВАС, море знайомих та незнайомих людей. Мета у всіх одна – допомогти нашим богам війни нищити ворогів!

Наколінники та налокотники поїхали до Харкова, Краматорська, Слов’янська, Одесу, Ізюм, на Сумщину, Запоріжжя, на кордон з Білоруссю. Частину передали на «Приватку» – речі відправили туди, де потрібно. В них ходять навіть розвідники.

Але це ще не все, що роблять наші землячки.

Якщо ви бачили патріотичні значки, що продають у кількох точках нашого міста – знайте, що це справа їх добрих рук. Гроші, виручені з продажу, йдуть на пошиття наколінників. Тому купуйте та допомагайте армії!