З початком повномасштабного вторгнення росії на територію України частина юних кременчуцьких футболістів з мамами виїхали за кордон. Серед тих хто з мамою та братиком тікав за кордон був 13-річний Артем Єгунов.
«Кременчуцький Телеграф» поспілкувався з татом хлопця Сергієм Єгуновим, який розповів, як вони облаштувалися у Польщі та як футбол допомагав адаптуватися у новій країні.
За словами Сергія поляки на перші місяці життя надали все: житло, їжу, речі. З боку Польщі була неймовірна підтримка наших громадян.
Старший син Сергія Артем – вихованець тренерів «Кременя» Антона Диндікова та Володимира Дичка.
– Артему потрібна була практика футболу. Найближча команда до нашого міста знаходилася за 16 км. Доводиться їздити, а маршрутці в інше місто. За тренування ми не платимо. Тренеру Артем сподобався. Син підійшов до мене і сказав чи не проти я, щоб він зіграв у Польській лізі, це типу нашої Дитячо-юнацької футбольної ліги (ДЮФЛУ). Сам зробив документи. Ми лише медкомісію пройшли безкоштовно.
Артем вже дебютував за польську «Унію» Освенцім в офіційному матчі Польської Ліги.
– Чи відрізняються тренування у Кременчуці та Польщі?
– Тренування відрізняються тим, що тут грають індивідуально, а в нас побудована командна гра. Спочатку було важко звикнути.
– Сергію, а як в Артема з розумінням польської мови?
– На тренуваннях Артем розуміє польську мову. Якщо щось не розуміє, то тренер підійде й пояснить англійською.
– Ви навчаєтеся дистанційно чи перейшли у польську школу?
– У школу не ходимо (навчаються дистанційно в українській – ред.). З 1 вересня плануємо піти в академію футболу у Кракові. Хвилюємося звичайно за батьків, які залишилися в Україні. Хочемо, щоб це все закінчилося.
