Чи буде смачно в кременчуцьких школах: повний рецептурний збірник для шкільних їдалень

23 лютого на сайті проекту Cult Food з’явилась повна версія рецептурного збірника для шкільних їдалень, розробленого переможецем «МайстерШефа» Євгеном Клопотенком.

Тепер кожен може завантажити собі всі 110 рецептів, серед яких: салати, перші страви, другі, десерти, соуси та напої: [attachment=600]

– Мета нового збірника – навчити дітей їсти смачно та різноманітно. Тому серед страв є картопляний гратен, мусака, болоньєзе, ньокі, полента, бігос, фалафель, цибулевий конфітюр, ягідний соус та ще багато іншого. Це їжа, яка вчить мислити ширше та по-іншому. Не боятися нових інгредієнтів та незнайомих назв, – написав у Фейсбуку Клопотенко. – Окрім того, ми додали суто українські страви, щоб людина з дитинства мала трішки більше уявлення про національну кухню. Справжній полтавський борщ зі сливовим варенням (замість цукру) за традиційним рецептом, шпундра, круп‘янка, товченка. Ми використовуємо корисні спеції та пряні овочі. Все це для того, щоб дитина знала як це – жити смачніше.

Для кожного, хто буде готувати за збірником, в ньому є примітки від Євгена, інформація про те, що це за страви з дивною назвою та поради, як зробити їжу смачнішою, красивішою та такою, щоб вона готувалася швидше та легше. розробники переконані, що ціна на шкільні обіди не зросте, а страви за технікою виконання не складніші за старі.

Всі рецепти, згідно отриманого висновку від Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, вже мають дозвіл на використання за призначенням.

Через місяць Євген обіцяє запустити на ютубі канал з покроковими відео-інструкціями з приготування усіх рецептів у збірнику.

Як впровадити збірник у школі

Для початку необхідно роздрукувати збірник і обговорити його впровадження на зборах батьківського комітету, адміністрації, кухарів, фірми-постачальника та учнівського самоврядування. Не обов’язково змінювати усе меню одразу. Оберіть ті страви, які влаштують всіх і включіть їх у звичне меню.

Євген каже, що, не зважаючи на те, що цьогорічний тендер уже минув і в школах було затверджене інше меню, впровадити нове все одно можна. Змінювати меню впродовж навчального року в школах не забороняється. Для цього його необхідно подати в Департамент освіти.

– Якщо ви зустрічаєте супротив, можете надати документи, наведені в нашому Збірнику, які засвідчують їх легітимність. Якщо і це не допомогло, то на нашому сайті є розділ «Звернення громадян» – напишіть нам про проблему, – рекомендує Клопотенко. – Ми зв’яжемося з вашим Департаментом і допоможемо переконати їх в тому, що всі зміни реальні й посприяємо якнайшвидшому вирішенню цього питання за допомогою Міністерства освіти і науки України.

Головне, щоб батьки, кухарі і адміністрація виступали єдиним фронтом.

Нагадаємо, що кременчуцьким школам також пропонують долучитися до проекту «Нове шкільне харчування». 13 лютого Департамент освіти Кременчука оприлюднив лист про впровадження проекту на території Полтавської області. У разі зацікавленості просять зареєструватися ТУТ.

Як повернути дітей з буфету до їдальні

«І батьки і кухарі повинні бути готові до того, що у перший час діти можуть не сприйняти нові страви, адже людині властиво боятися усього нового. Але не варто покидати спроб. Згодом діти розкуштують нове меню. На основі опитування 1 537 учнів трьох шкіл Дніпровського району міста Києва, ми отримали інформацію, що в середньому в їдальні харчуються 29% дітей (від 1 до 11 класу). Під час тестового приготування нового меню, цей процент виріс до 47-60% (в залежності від дня та рівня донесення інформації до учнів). Цей збірник не зможе створити умови для 100% чистих тарілок. Але змусить збільшити кількість відвідин їдальні та рівень чистих тарілок», – йдеться у збірнику.

Для ефективної зміни системи шкільного харчування, Клопотенко рекомендує ряд заходів для популяризації харчування в їдальні в принципі.

Перш за все, потрібно поверненути довіру дітей до їдальні (кухні). Наразі довіра відсутня, бо діти не бачили, як готують страви і не довіряють шеф-кухарям.
Ознайомте батьків та дітей з новим шкільним меню поза межами школи. Для цього рецепти страв мають бути розміщені на стенді в їдальні, щоб батьки мали доступ до них та могли готувати страви зі збірника самостійно вдома. Це необхідно для знайомства дітей з новими стравами, до того ж так шкільне меню асоціюватиметься у дитини з домашньою кухнею.
Організація заходів (в середньому раз на місяць), на яких діти знайомитимуться з кухарями, матимуть змогу з ними поговорити, поставити питання. Це необхідно для того, щоб отримувати постійний зворотній зв’язок від прямих споживачів, тобто, від дітей напряму. Щоб зацікавити дітей, Євген радить, зібратися разом із ними в їдальні, помити її, створити «символ змін». Це може бути креативний символ – овоч чи фрукт, яскравий та великий (з паперу, картону, аплікація). Поставити його варто біля дошки з меню на
видному місці, аби діти постійно звертали на нього увагу.
Презентації страв та інгредієнтів, що входять до їх складу. Перед обідом потрібно, щоб викладач читав та розповідав про страви та інгредієнти, які входять до сьогоднішнього меню. Це необхідно, щоб діти почали краще пізнавати їжу. Якщо вони будуть нею цікавитися, то їжа підсвідомо стане смачнішою. Це слід робити у всіх класах, не лише в 1-4.

Чи дійсно кухарі не захочуть нічого змінювати

Цікаво, що згідно з опитуванням на нашому сайті, більшість читачів «Телеграфа» хотіли б, аби школярів годували за новим збірником. Але значна частина переконана, що кухарі у їдальнях не захочуть нічого змінювати…

Як розповіла нам Тетяна, кухар однієї сільської школи під Кременчуком, вони у школі слідкують за впровадженням збірника і вболівають за зміни. Турбує лише те, що у рецептах є інгрідієнти, які до школи не постачають: селера, заморожений горох, варення. Дівчина турбується чи вдасться домовитися з постачальниками.

– Я ще не встигла вивчити усі рецепти – дійшла лише до салатів та перших страв, – каже Тетяна, – адже читаю рецепти уважно, дивлюсь, які могла б використовувати. Мені багато салатів сподобалось – не можна ж годувати дітей лише капустою. Добре, що є багато різноманітних салатів, гарні і не складні супи. Радує і різноманіття гарнірів, а то у дітей на сніданок пшенична каша, а на обід – гречана. У меню з’явилися спеції. Зрозуміло, що якщо додати до страви духм’яні трави вона буде смачнішою, але робити цього було не можна. Звичайно, хотілося б замінити обридлий дітям компот із сухофруктів на імбирний лимонад. Одні і ті ж страви по колу набридло і мені готувати, і дітям їсти.

– Чи реально приготувати запропоновані страви у шкільній їдальні?

– У мене звичайнісінька плита і духовка, але на моїх 100 учнів я змогла б у ній приготувати той же пастуший пиріг з пюре і фаршу, або запекти картоплю зі спеціями. Приміром, ті ж ньокі – картопляні галушки – я б могла відварити на ту кількість дітей, які у мене харчуються і подати їх з соусом. Чи справляться кухарі на кухнях де дітей значно більше – не знаю, але ж у них, певно, і обладнання більше, ніж у мене, і персоналу.

Звичайно, приклад Тетяни не означає, що усі кухарі в усіх школах будуть так само позитивно налаштовані, але чому б не спробувати змінити їх думку?