1

«Противник багато обстрілів не веде - покращують свої фортифікації споруди»: воєнний стан на передовій очима ТЪ

26.12.2018, 14:13 Переглядів: 4 988

 

Як змінилася зона проведення антитерористичної операції/операції об’єднаних сил, що їдять та що дивляться українські військові

З введенням військового стану «Кременчуцький Телеграф» вирішив ознайомитися чи змінилося щось в зоні проведення Операції об’єднаних сил. Хоч введення військового стану стосувалося лише 10 областей України, які межують з Російською Федерацією, анексованим Кримом та невизнаним Придністров’ям люди обговорювали можливі зміни в зоні проведення ООС.



Щоб з'ясувати, яке зараз життя на передовій ми, разом з колегою з «Громадське.Кременчук», вирушили в район Донецька.


 


Заїхавши в Донецьку область, навіть не відчуваєш суттєвих змін з введенням військового стану й безпосередньої близькості з військовими діями. Блокпостів майже немає, а Покровськ (раніше Красноармійськ), який розташований за 80 км від Донецька, як і вся Україна, готується до виборів. Якщо в Кременчуці білборди з обличчями та гаслами політиків чергуються з рекламою салонів та знижок в магазинах, то в Покровську окрім реклами політиків майже нічого немає. Це різнокольорове різноманіття доповнюють жовто-блакитні стовпи та прапори України.


 


В гостях 17 батальйону ми були 2 роки тому в районі Зайцевого, якраз вдалося поспілкуватися з бійцями після важкого кількагодинного бою.



Цього разу нам пощастило потрапити в район Донецька.


 


Забезпечення українських військових непогане, проте в різних частинах різниться. Харчування, наприклад, залежить від постачальника: якщо в одних частинах постачання якісне й безперебійне, бійцям волонтери навіть підганяють ананаси, то інші відчувають проблеми з постачанням.


Ось на кухні порається білявка Світлана, з нею ми познайомилися на полігоні «Широкий лан». Оскільки Світлана за фахом медик, вона намагається організувати харчування не лише смачним, а й збалансованим. На обід борщ або суп, багато консервації, цибулі й часнику – взимку те що треба.


- Хлопці жартують, що готую «лінивий сніданок». Який же він лінивий, якщо готувати приходиться понад 100 яєчень, - сміється Світлана, перевертаючи на сковорідці чергову партію яєчні.


 


Широкий стіл з лавами, а на стінах малюнки дітей з щирими побажаннями про мир. Оглядаючи малюнки дітей, вуха починає різати не лише російська мова, яка лунає з телевізора, а й сама пропаганда, яка розповідає про загрозу з боку НАТО й українські кораблі, що йшли в Маріуполь з Одеси.


 


- А що це? Канал «Россия»? – зі здивуванням запитую бійців.
- Так.
- Невже немає українських телеканалів?


Бійці розповіли, що тут українські канали не ловлять, тому доводиться дивитися російські телеканали. Так само й місцеве населення отримує інформацію через російські засоби масової інформації. На жаль, на 4 рік гібридної війни військовим не лише доводиться захищати позиції від обстрілів та просування суперника, а й працювати з населенням в інформаційному плані, в якому ми дуже поступаємося.


Один зі снарядів потрапив у будинок де знаходилися наші


Полковник Олександр Щербина, який зараз знаходиться в запасі, не полишає своїх бійців й щоразу намагається вирватися до них на передові позиції. Так, напередодні Дня волонтера та Дня Збройних сил України, Сан Санич приїхав до своїх хлопців, щоб потиснути їм руку й обійняти за те, що вони роблять свою роботу.


В рамках волонтерської допомоги бійцям 17 бату 57 ОМПБр передали: бензопили, цвяхи, шурупи, утеплювач, кабелі електричні, більш ніж 400 м тросу, кирки, лопати, кувалди, рукавиці, тактичні окуляри медикаменти для ремонту техніки й домашні смаколики, щоб порадувати бійців.


 


Батальйон перекриває частину в районі Донецька. Нам пощастило потрапити саме на базу поблизу Донецька. Поки тут спокійно, бігають котики з собаками, проте ще кілька місяців тому сюди прилітали снаряди. В один з таких будинків, де жили військові, потрапив снаряд – двоє військових загинуло.


- Ця місцевість свого часу обстрілювалася. На цьому місці загинуло двоє десантників. Був артилерійський обстріл, стріляли з реактивної системи залпового вогню ГРАД. Й один зі снарядів потрапив у будинок де знаходилися наші. В результаті двоє офіцерів загинуло, - розповів полковник Олександр Щербина. – Хлопці десантники, яких ми змінювали, поставили пам’ятний напис. Це місце було повністю обстріляне, залишилася лише воронка та уламкові пошкодження.


До батальйону Сан Санич повернувся з купою вражень.


- Є вже техніка поламана й розбита, але хлопці не падають духом й продовжують працювати й захищати. Як можу підтримую. Саме головне підтримати їх психологічно – це найдорожче всього. Ми з ними пройшли дуже багато: Луганську й Донецьку область, захищали незалежність та територіальну цілісність, виконували завдання під Кримом, обороняли морське узбережжя на широкому фронті. Зону АТО пройшли двічі туди й сюди. Дуже багато пережили й емоції переповнюють, - зазначив Олександр Щербина.


 


Майстри ремонтують техніку, не покладаючи рук. Раніше тут був склад або завод, а зараз тут в прохолодному приміщенні ремонтують техніку.


Саме для того, щоб привести техніку до ладу через волонтерів передають забезпечення - від рукавиць до деталей машин.


 


Тут лиш вітер гойдає гойдалки


Раніше тут лунав дитячий сміх та збирали врожай на городах, а зараз деінде можна побачити будинки із заміненими пластиковими вікнами.


 


В основному в будинках вікна обклеєні плівкою та простирадлами, щоб менше виходило тепло з будинків. Як нам пояснили, то раніше газ був дешевим, а тепер доводиться економити тепло в оселях.


Біля подвір’я в яке ми потрапили знаходилися дитячі гойдалки й баскетбольне кільце, яке вже поросло гіллям.


 


Там військові, які пройшли службу не один рік, вони доповідають двома-трьома словами 


Заступник командира батальйону Юрій з позивним «Чорний» розповів, що за останні 2 роки війна глобально не змінилася. Зараз в основному завдання в утриманні територій й недопущення просування сил ворога.


Під час російсько-української війни боєць навчався й здобував бойовий досвід.


- А чому такий позивний «Чорний»? Сам обирав? - поцікавилася у заступника командира батальйону.
- Сам обирав. А чорний тому що… - на обличчі Юрія з’явилася посмішка, а в карих очах вогник, – … тому що чорнявий.


 


Коли починаєш розпитувати про військових й ситуацію, яка є на сьогодні, обличчя усміхненого хлопця перетворюється на серйозного й зосередженого воїна.


- Ситуація на сьогодні залишається стабільною. Противник багато обстрілів не веде, частіше вони облаштовують свої позиції – покращають свої фортифікації споруди. Коли була попередня бригада, яку ми змінювали, так само великих бойових дій не вели. Напевно й надалі планують залишатися тут. Так само артилерія, мінометні батареї вже рідше використовують, зараз частіше просто прострілки, - сказав заступник командира батальйону.


Юрій передбачає, що зараз, як вони тільки заїхали, тихо, а з часом будуть «прощупувати» можливості. На деяких позиціях вони доходили до 300 метрів, адже дозволяє їм територія: «зеленка» й рельєфність, постріляли й назад на свої позиції повертаються. Проте наші бійці також добре окопалися й можуть давати добрячу відсіч.


- В зоні проведення Операції об’єднаних сил введення військового стану такого впливу немає, можливо ще немає роз’яснень (інтерв’ю записувалося 6 грудня –ред.). На цей час відпустки всі заборонені, також заборонене звільнення особового складу, навіть у тих, в кого закінчився контракт. По прослушці з того боку те саме: всіх викликають з відпусток, намагаються особовий склад залишати на позиціях, - розповів Юрій.


 


Щодо супротивника заступник командира батальйону зазначив, що його не треба недооцінювати.


- Розвідники літають, прослуховують й роблять висновок, що там не звичайні шахтарі чи селяни. Там військові, які пройшли службу не один рік. Лише в одних доповідях можна побачити, що вони доповідають двома-трьома словами, навіть звичайними сигналами, які ми одразу не можемо в хаотичному вигляді зрозуміти. Коли вони вже повторюються, тоді вже, згідно з ситуацією, можемо усвідомлювати про що йде мова, - констатував військовий.


Також існує практика переходу місцевих жителів з окупованих територій на підконтрольну Україні територію.


- На моїй практиці військові з того боку не переходили, лише місцеві жителі. Хоча, хто його знає, бо по них й не скажеш – звичайні мешканці: зарослі, в лахміттях, без документів, які підтверджують особу. Нам вони говорили, що вони звичайні місцеві мешканці, які заблукали. Вони переходили, ми їх затримували й передавали в контррозвідку, - повідомив заступник командира батальйону з позивним «Чорний».


Поклик крові: онук гетьмана Холодного Яру перед очима сепарів вивісив прапор «Воля або смерть»


Фото: Александр Попенко
Автор: Альона Душенко Фото: Александр Попенко
Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст та натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити про це редакцію.

Інформація

Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии к данной публикации.
Коментувати статтю можуть тільки зареєстровані користувачі.
Будь-ласка, УВІЙДІТЬ або ЗАРЕЄСТРУЙТЕСЬ.
Ознайомтесь із правилами коментування.

ФРОНТОВІ ІСТОРІЇ КРЕМЕНЧУЖАН:

У цьому сюжеті «Кременчуцький ТелеграфЪ» зібрав інтерв'ю з кременчуцькими бійцями і волонтерами, які своїми очима бачили жахи подій на Сході. Це розповіді про війну, на якій гинули наші захисники, щоб не допустити просування агресора.

Низький уклін всім бійцям. Слава героям! Герої не вмирають!



Вверх