Скільки коштує виростити чемпіона: досвід кременчуцьких тхеквондистів

29.05.2018, 14:02 Просмотров: 3 901

 

Під керівництвом шістьох тренерів у Кременчуці юні спортсмени не лише тренуються, а й досягають успіху за кордоном. Скільки сил, часу та фінансів необхідно, щоб виростити чемпіонів «Телеграфу» розповіли тренери та спортсмени, які займаються тхеквондо

Тренування й виступи на турнірах в житті спортсменів займають левову частку сил та часу. На підготовку чемпіона України чи Європи піде не один рік, а щоденні тренування потребують неймовірних зусиль як самих спортсменів, так і терпіння тренерів. Про те скільки сил, часу та фінансів необхідно, щоб виростити чемпіонів «Телеграфу» розповіли тренери та спортсмени, які займаються тхеквондо.  За один раз стіни редакції ще жодного разу не приймали такої кількості спортсменів. Цього разу їх зібралося аж семеро: тренери Василь Карелін і Володимир Лизун (голова Кременчуцької Федерації тхеквондо (ВТФ)), виступаючий тренер Олександр Лизун, голова Федерації тхеквондо в Полтавській області Олександр Березянський та спортсменки Дар’я Кареліна, Софія Покотило й Оксана Гриньова.


Тренери, які живуть тхеквондо та працюють на ентузіазмі


6 тренерів з тхеквондо (ВТФ) закріплені за ДЮСШ-2 й працюють у 7 школах Кременчука: 1, 8, 12, 17, 18, 26, 28, а з минулого навчального року відкрили секцію ще у 4 ліцеї. Тренування проходять не у стаціонарних, а звичайних спортзалах після уроків в вечірній час.


- Якби були стаціонарні зали, це б спрощувало тренування. Можна тоді залучати більше молоді й проводити тренування не лише ввечері, а й вдень, - зазначив тренер Володимир Лизун.


За словами тренерів, нашим спортсменам не вистачає досвіду, а для цього необхідна «обкатка». Якщо один – два рази в рік спортсмен виїде на змагання всеукраїнського чи міжнародного рівня це не надасть йому спортивного досвіду, який здобувається лише в боях.


- Їм необхідно більше виступів. Їх хочеться вивести на змагання, але для цього необхідне відповідне фінансування. От на Сашу (виступаючий тренер Олександр Лизун – ред.) з міського бюджету виділили 50 тисяч гривень. Цих коштів вистачить на три змагання. А от на тренера грошей немає. Тут спортсмен сам на змагання не поїде, адже хтось повинен секундувати, ще й ліцензія тренеру необхідна, - зазначив тренер Володимир Лизун.


 


В основному на змагання за кордон їдуть за свій рахунок


Якщо на масовий спорт розвитку понад 300 юних тхеквондистів з міського бюджету є підтримка, то спорт вищих досягнень за мінімальної підтримки піднімається самотужки.


- Якщо спортсмен виріс з рівня чемпіонату України, то крім тренувань для підтримання форми необхідно виїжджати на міжнародні змагання. Тут вже постає дилема де брати кошти, щоб вивести спортсмена на змагання. Два змагання в рік недостатньо, від змагань до змагань спортсмен перегорає. Буває, що кілька змагань за 1 місяць, а потім кількамісячна перерва - затишшя, при цьому спортсмен «остиває», - зазначив тренер.


Спортсмен, який виріс з всеукраїнського рівня і хоче досягти успіху на міжнародному рівні, то йому конче необхідно брати участь у змаганнях світового рівня. Але ні федерація, ні міністерство не звертає необхідної уваги на розвиток спорту вищих досягнень.


Скільки часу необхідно, щоб виростити чемпіона


- Все залежить від спортсмена. Також залежить від умов тренування. Якщо наші спортсмени тренуються на голій, більш слизькій підлозі, а змагання проходять на спеціальному покритті, ви самі розумієте, що на змаганнях це інша поверхня. У нас немає залу зі спеціальним покриттям, як наприклад у греко-римської боротьби, - додав Володимир Лизун.


Щоб виростити чемпіона необхідно умовно три роки тренувань, це за умови: повної самовіддачі спортсмена, хороших умов та фінансування, комфортному графіку змагань (щоб не було кілька місячних перерв між турнірами, щоб спортсмен не «перегорів»).


- Перший рік «обкатки» не думати про результат. На другий рік ставити завдання, а далі виходити в п’ятірку та на рівень призів як всеукраїнського так і міжнародного рівня, - зауважив Володимир Лизун.


З танців у тхеквондо


Кожен зі спортсменів прийшов до тхеквондо по різному: хтось з танців, комусь батьки порадили, а хтось з перших днів життя відвідував тренування.


 


Так Оксана Гриньова спочатку займалася плаванням й багато енергії залишалося на справи, які на думку батьків йшли не туди, тому дівчину вирішили віддати на тхеквондо. Дівчина не жалкує, що саме тхеквондо стало частиною її життя, адже за її плечима чемпіонати України та Європи. Оксана поєднує тхеквондо та викладання англійської мови, до речі саме її знання англійської не раз допомагали нашим спортсменам за кордоном.


 


Софія Покотило прийшла в тхеквондо з танців. За словами дівчини, саме батько хотів, щоб вона зайнялася цим видом спорту, щоб вона змогла постояти за себе. Софія спробувала і вирішила залишитися.


 


У Дар’ї Кареліної навіть вибору не було. Її мама, будучи в положенні, ходила на тренування чоловіка. Згодом маленька Дар’я й сама потрапила до тренувальної зали. До тренувань під керівництвом та за підтримки тата почала займатися тхеквондо з 4 років.  



 


По худорлявому в окулярах і не скажеш, що він - чемпіон    


У тхеквондо по спортсменах відразу й не скажеш, що вони займаються тхеквондо. А по мініатюрним дівчатам спершу й не помітиш, що вони чемпіонки та призерки всеукраїнських та міжнародних турнірів. Адже в залежності від специфіки виду спорту навантажуються різні групи м’язів, які в свою чергу впливають на поставу, рух, фігуру та поведінку спортсменів.


Побувавши на чемпіонаті світу у В’єтнамі, наші спортсмени вперше побачили корейських тхеквондистів. Половина їх команди перед змаганнями стояли біля стіночки, по їх зовнішньому вигляду й не скажеш, що вони спортсмени: худенькі й в окулярах.  А потім корейці вийшли на двобої й стали переможцями в ряді вагових категорій.


Спорт – можливість відкрити для себе світ


Спорт це не тільки змагання, а й можливість подорожувати й пізнавати світ.


- Ми колись в Єсентуках в 2000-х роках були на змаганнях. Так після поєдинків пішли попити водички без дозволу тренера, - згадує голова Федерації тхеквондо в Полтавській області Олександр Березянський.

 
Тренер, помітивши пропажу, пішов шукати своїх вихованців. Запримітивши тренера на ґанку хлопці почали тікати.
 
 
  
А от на початку 90-х юні спортсмени вболівали за свого виступаючого тренера Василя Кареліна.
 
- Коли в Одесі Василь Карелін був виступаючим тренером, ми малими вболівали за нього. Коли був його поєдинок ми сиділи й пустими баклашками били по підлозі, - розповів Олександр Березянський. – Він високий й з розвороту послав суперника в нокаут.


На замовлення рідних та близьких з-за кордону привозять різноманітні сувеніри від магнітів до ласощів.


Також Олександр розповів, що у якості сувеніру з Мексики привіз текілу з черв’яками.


 


Спортсмени вдячні за підтримку в розвитку тхеквондо, але спорт вищих досягнень потребує особливої уваги та фінансування. Навіть при тому, що наші спортсмени, нікуди не виїжджаючи, досягають висот, що буде, якщо вони матиму достатньої практики в боях з провідними спортсменами світу.

Автор: Альона Душенко Фото: Александр Попенко
Теги: тхеквондо
Комментировать статью могут только зарегистрированные пользователи.
Пожалуйста, ВОЙДИТЕ или ЗАРЕГИСТРИРУЙТЕСЬ.
Ознакомьтесь с правилами комментирования.

Информация

Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии к данной публикации.
  • НОВОСТИ ПАРТНЕРОВ:


Вверх