30 січня у Міському палаці культури кременчужани попрощалися з 33-річним старшим солдатом В2254 Денисом Кривоносом, який помер 26 січня від зупинки серця.
Денис Кривонос народився 21 червня 1984 року у Кременчуці. Разом з братом Богданчиком, молодшим на 8 років, закінчили 22 школу. Служив в армії, згодом працював на будівництві.
Друзі дитинства Андрій та Денис розповіли, що Денис займався кікбоксингом та представляв наше місто як на обласних, так і всеукраїнських змаганнях.
Захоплювався кікбоксингом і грав у футбол.
Тренер Сергій Сидорчук розповів, що Денис до нього на заняття потрапив ще маленьким.
Побратим Михайло знав Дениса з дитинства, разом проводили час, а коли почалася війна – разом вирішили піти добровольцями. У перших ще хвилях мобілізації хлопці потрапили до 59 бригади, Михайло до 11 бату, а Денис – до 10 окремого мотопіхотного батальйону гранатометником.
Денис рідним та друзям ніколи не розповідав про війну, лише говорив, що туди краще не потрапляти.
Коли Денис Кривонос ще захищав передові позиції дівчата волонтери з «Макових зерен» передавали йому маскувальні сітки, а він, у свою чергу, гільзи від патронів.
Денис мав проблеми з серцем, поранення та контузія, яку отримав на Луганщині, відіграла свою роль. Рідні згадують, що 26 січня Денис сів на диван, заснув і … більше не прокинувся. Серце 33-річного кременчужанина не витримало.
Схиливши голову над труною тихенько плакали мама, батько та дружина. Коли виносили труну з палацу культури голос матері пронзав тишу: «Синочку, сонечко, навіщо ти нас покинув». У Дениса залишились батьки, дружина та маленька донечка.
Після прощання автоколона рушила центральними вулицями міста. Проїхавши біля площі Перемоги колона звернула на Соборну, а згодом повернула на Крюківський міст. У Крюкові Церкві Успіння Божої Матері відбулася панахида. Після колона рушила до Деївського кладовища, машини на кілька хвилин зупинилась біля будинку, де жив Денис Кривонос (вул. Генерала Манагарова, 18).
