На вихідних на передові позиції під Донецький аеропорт доставили допомогу від кременчужан. Для бригади кременчуцького бійця Володимира Шевріна з позивним «Таксист» відвезли необхідні ліки, вітаміни та речі для укріплення позицій.
Нас зустрічала промзона – це район Старої Авдіївки. Авдіївка – найближче місце до Донецька, яке утримують українські війська. Бої тут не вщухають навіть під час так званого «перемир’я», адже поруч знаходиться Ясинуватська транспортна розв’язка, з якої йдуть дороги на Авдіївку, Донецьк, Ясинувату та Горлівку.
Поки на околицях міста чутно постріли, люди живуть своїм життям. На околицях міста побиті від снарядів будинки. Майже на кожній з будівель видні сліди війни: розбиті стіни та забиті фанерою вікна, а у вікнах деяких розбитих від снарядів квартир видніється випрана білизна. Місцеві мешканці звикли до війни.
Коли на вулиці вже починає смеркати й темрява окутує місто, разом з нею розпочинається стрілецька канонада. Залежно від напрямку вітру, чутно як гупає не лише на промці, а й в Пісках.
Як тільки перші промені сонця з’являються на горизонті – обстріли вщухають і місто оживає: люди з обстрілюваної частини міста поспішають на роботу, а жінки з торбинками їдуть до міста за продуктами харчування.
Одним із символів Авдіївки є побитий війною дев’ятиповерховий будинок в якому живуть не лише військові, а й місцеві мешканці.
Неподалік ще один будинок з написом «Боже, бережи Авдіївку» і мурал із зображенням вчительки української мови й літератури. У жовтні 2016 року австралійський художник Гвідо Ван Хелтен зобразив на висотці місцеву жительку Марину Марченко. Якраз недалеко від цього будинку в результаті обстрілу поранили її чоловіка. Вчителька і далі продовжує викладати у школі діткам, які залишилися в Авдіївці. Вона дуже турбується про своїх учнів, яких змінила війна й намагається не будити, якщо вони заснули на уроці – можливо дитина не спала всю ніч через обстріли.
Щодня позиції українських військових у передмісті Авдіївки російські найманці обстрілюють з гранатометів, великокаліберних кулеметів та стрілецької зброї.
За словами бійців їх обстрілюють з нової техніки, а воронки від снарядів у людський зріст.
На фото волонтер Т Іван Колесник. До речі, його зріст – 193 см
Хлопці жартують, що боятися їх не треба.
Серед спалених дерев та техніки за щастя побачити у рову деревце з пожовклим листям та мохом.
Від постійних обстрілів укриття бійців з часом руйнуються, через що постійно укріпляють бліндажі та позиції. Тому від кременчужан військовим передали необхідну допомогу для укріплення позицій та смаколики:
- бензопили – 2 шт
- бінокль – 2 шт
- сокири – 2 шт
- плівка – 200 метрів
- колуни
- особисті передачі
- печиво та цукерки – 15 ящ
- ковбаса – 7 ящ
- медикаменти, смаколики, речі особистої гігієни
