Кременчужанин пропонує встановити пам'ятник матері замість Леніна

Після Другої світової війни жінки-­матері, що втратили своїх чоловіків, самостійно виховували дітей, відроджували країну. Події сьогодення на сході України інколи роз'єднують погляди громадян, а пам'ятник матері може об'єднати і примирити всіх людей, незалежно від їх політичних вподобань, ­ зазначив автор наступного вірша.

Я встану на колени...

Я встану на колени у порога,
С которого ступил на путь земной,
И попрошу прощения у бога
Как грешник, возвратившийся домой.

Да! Святость детских лет невозвратима,
Но рук твоих мозоли на плече
Напомнят мне: с какою нежной силой
Ты ставила кирпич на кирпиче.

По камешкам ты собирала счастье
И детям жизнь устроила своим,
Отодвигала бури и ненастье
От маленьких головок, сизый дым...

Твой подвиг сможет оценить лишь небо –
Не ставят матерей на пьедестал.
Герои жизнь отдали за Победу
И час таких как ты людей настал...

Но почему же смерть мы ценим выше,
Чем жизнь, которую ты нам дала?
Солдата подвиг мог бы быть бессмыслен,
Когда б детей ты не уберегла.

Ты ниву жизни орошала потом,
Хоть легче, может, было б кровь пролить...
Ты поднимала Родину с народом
И подвиг твой не сможем мы забыть...

Я встану на колени у порога,
С которого ступил на путь земной,
И попрошу прощения у бога
За все морщинки бабушки родной.

                                  3.04.92 г.

Бабуся автора, яка у післявоєнний час залишилась без чоловіка та, незважаючи на важкі часи, сама виростила і виховала трьох дітей, надихнула його до написання вірша. Сьогоднішні бойові дії залишають сім'ї без чоловічої підтримки, тому важливо увіковічити подвиг матерів, які виховують майбутнє України, встановивши пам'ятник у Кременчуці, вважає автор вірша.  

На жаль, автор, який все своє свідоме життя прожив в нашому рідному місті, побажав не називати своє ім’я.