У Даріо польське свідоцтво про народження й українське громадянство. Він з’явився на світ у Вроцлаві у травні 2026 року. Його мама, кременчуківка Юлія Стеценко, виїхала з України в перший місяць повномасштабного вторгнення.
Хлопчик — один із приблизно 47 тисяч дітей, яких українки народили в Польщі за роки великої війни. За цією статистикою — історії родин, які через війну опинилися в іншій країні й отримали власний досвід життя за європейськими правилами. Зокрема побачили, як на практиці працює система підтримки материнства й батьківства.
Без карти побиту
Юлія залишила Кременчук 15 березня 2022 року разом із молодшою неповнолітньою сестрою. Перші два тижні вони жили у знайомих у Варшаві. Коли стало зрозуміло, що війна швидко не закінчиться, дівчата почали облаштовувати життя на новому місці. Їм допомогли знайти житло, де господар пів року не брав із них оплати. Протягом трьох місяців отримували допомогу від ООН: 1500 злотих на двох щомісяця.
Одразу після приїзду жінка оформила номер PESEL зі статусом UKR, який підтверджує, що людина перебуває під тимчасовим захистом у Польщі у зв’язку з війною в Україні.
Статус UKR насамперед позбавляє мене зайвої бюрократії. Мені не потрібно оформлювати карту побиту, щоб легально жити й працювати в Польщі. Хоча Євросоюз продовжив тимчасовий захист до березня 2028 року, польські норми поки що передбачають його дію до березня 2027-го, тож ми чекаємо на оновлення законів, — каже вона.
Роботу знайшла приблизно за два місяці й оформилася за трудовим договором, який гарантує медичне страхування, оплачувані відпустки та лікарняні. У Польщі поширена й інша форма працевлаштування — договір-доручення (umowa zlecenia), де соціальні гарантії відрізняються.
Ним часто користуються заробітчани. Погодинна ставка може бути вищою, тож за три місяці можна заробити непогані гроші й повернутися додому. Але на таких умовах важко постійно працювати: лікарняні й відпустки не оплачуються. Водночас за договором-дорученням лікарняні виплати можливі за умови добровільного страхування, — додає вона.
Згодом вона з особистих причин переїхала до Вроцлава, де влаштувалася на таке саме підприємство.
Вагітність за NFZ: що покрила держава, а за що платила родина
Вагітність Юлії була запланованою, тому вона заздалегідь вивчила, як у Польщі влаштований медичний супровід.
Жінка може самостійно обрати гінеколога й за потреби змінити його протягом вагітності. Я знайшла лікарку-українку, яка приймала у приватній клініці. Перший візит був платним, однак потім з’ясувалося, що вона також працює і в закладі, який має договір із NFZ — Національним фондом здоров’я Польщі. Відтоді спостерігалася в неї безоплатно, — пояснює кременчуківка.
За її словами, законодавство Польщі захищає вагітних працівниць: якщо робота може зашкодити майбутній мамі, її переводять на іншу посаду або звільняють від виконання обов’язків зі збереженням 100% зарплати. Їй самій довелося оформити лікарняний: через умови праці та проблеми зі щитоподібною залозою. Регулярні візити до ендокринолога, аналізи та УЗД кожні два тижні входили до програми NFZ.
По лікарях я ходила дуже багато. І більше ніж впевнена, що якби зіткнулася з таким в Україні, на це б пішли значні кошти, — каже Юлія.
Окрема історія — генетичні обстеження. Скринінг показав підвищений ризик синдрому Дауна. Юлії рекомендували тест NIFTY вартістю 2000 злотих, який не входить до державної програми. Двічі отримати результат не вдалося, тому гроші повернули. Після цього їй провели амніоцентез — дослідження навколоплідних вод, яке оплатив NFZ. За додатковий розширений аналіз родина доплатила 1400 злотих.
Хотіли бути впевненими, що ніяких генетичних хвороб у дитини не буде, — пояснює вона. Генетичних порушень не виявили.
Майбутні батьки також відвідували школу підготовки до пологів (szkoła rodzenia), яка обійшлася без витрат.
Пологи без доплат
Коли термін досяг 40 тижнів, за медичними показаннями Юлію поклали до шпиталю. Кілька днів за станом матері і дитини спостерігали, потім почали стимуляцію. Вона закінчилася екстреним кесаревим розтином. У травні 2026 року на світ з’явився Даріо. Пологи й перебування в лікарні були безоплатними.
Чоловік приходив до неї щодня. Після пологів міг лишатися в палаті цілодобово.
У правилах прописано, що відвідувати можна з восьмої ранку до п’ятої вечора. Але, як нам сказали медсестри, якщо вагітній щось потрібно, то хоч серед ночі привозьте, — розповідає жінка.
У пологовому також працює консультант із грудного вигодовування, тож налагодити годування вдалося ще до виписки. Після виписки Юлія чотири рази відвідала акушерку, яка оглядала її та малюка й допомагала з доглядом після кесаревого розтину. Далі Даріо проходить планові огляди в педіатра. Медичну допомогу хлопчик отримує безоплатно.
Декрет для мами й тата
Після народження сина Сергій скористався двотижневою відпусткою для батька (urlop ojcowski) зі збереженням повної зарплати. Мама хлопчика пішла в декрет (urlop macierzyński) на 20 тижнів, його також оплачують повністю.
Наступну відпустку — батьківську, тривалістю до 41 тижня — пара може розділити між собою. Водночас кожен із батьків має право на дев’ять тижнів, які не можна передати іншому. Оплачується вона у розмірі 70% від зарплати, або ж за єдиною ставкою 81,5%, якщо мама одразу оформлює декрет на весь рік.
Після року оплачуваної відпустки можна повернутися на роботу або оформити додаткову неоплачувану відпустку для догляду за дитиною.
Юлія планує повернутися до роботи. У Польщі дітей приймають до ясел з п’ятимісячного віку. Є державні та приватні заклади, а частину вартості перебування в яслах покриває держава.
За програмою Aktywnie w żłobku («Активні в яслах») — до 1500 злотих на місяць за дотримання умов програми. Для українців зі статусом UKR діє додаткова умова: і батько або мати, які звертаються по допомогу, і дитина повинні мати щонайменше 365 днів безперервного легального перебування в Польщі з цим статусом. Кошти перераховують безпосередньо закладу, а решту, якщо вартість вища, доплачують батьки, — ділиться вона.
Нині вони із Сергієм обирають ясла для Даріо.
Польське свідоцтво, українське громадянство
Оскільки Юлія та Сергій офіційно не одружені, до народження сина у польському управлінні реєстрації актів цивільного стану (USC) вони пройшли процедуру визнання батьківства (uznanie ojcostwa).
Коли Даріо народився, Сергій просто поїхав до USC й отримав свідоцтво про народження сина. Жодних проблем із цим не було, — пригадує вона.
Як і в мами, у хлопчика PESEL зі статусом UKR та український закордонний паспорт, оформлений у консульстві.
Окрім цього, родина отримує 800 злотих щомісяця за дитячою програмою Rodzina 800+.
Ми подали заявку у травні, але схвалили її тільки у вересні. Проте оскільки звернулися ще в травні, виплати нарахували й за попередні місяці. Гроші за весь цей час ми отримали однією сумою, — розповідає Юлія.
Післямова
Понад чотири роки життя в Польщі Юлія оцінює стримано. Найбільшими труднощами для неї досі лишаються мовний бар’єр і брак близьких друзів: у дорослому віці знайти їх значно складніше. Якщо порівнювати з мирним життям в Україні, різниця, за її словами, невелика.
Життя не дуже відрізняється. Трохи чистіше, трохи спокійніше, — каже вона.
Помітніше інше — ставлення до закону й до жінок. На думку Юлії, українське суспільство патріархальніше: жінки частіше стикаються з дискримінацією під час працевлаштування чи оплати праці.
У Польщі таке теж зустрічається, але, як на мене, його менше. І тут буква закону має значно більшу вагу, — підсумовує вона.
Нагадаємо, раніше «Кременчуцький Телеграф» розповідав історію кременчуківки, яка народила дитину в Польщі та шукала захисту від домашнього насильства. Жінка також ділилася досвідом взаємодії з польською медичною та соціальною системами.
