Російська пропаганда – це не просто потік новин. Це ретельно вибудована система впливу, мета якої не інформувати людину, а змінити її сприйняття реальності.
В черговий раз переконалася в цьому на прикладі своєї знайомої, яка наважилася поїхати на окуповану територію провідати літніх батьків.
Близько півтора місяця жінка провела в місті, де панує російська пропаганда. Весь цей час вона вимушено слухала російське телебачення, яке цілодобово транслюється на окупованій території.
Днями я зустріла її на вулиці. Поцікавилася, який зараз Донбас, про що говорять люди, чи чекають Україну.
Відповідь на кшталт «Не все так однозначно» здивувала, адже знайома завжди була людиною розумною й розсудливою.
На моє щире здивування підкреслила, що не змінила свої погляди, але у розмові кілька разів повторила формулювання, які слово в слово повторюють російські ЗМІ.
Наприклад, розповідаючи про бойові дії, сказала, що російські війська «звільняють Донецьку область».
Саме так – звільняють. Саме з таких слів на окупованій території й в Росії будується картина світу.
Для України те, що відбувається, — повномасштабне вторгнення та окупація української території.
Для російської пропаганди – це «звільнення», «спеціальна військова операція», «захист Донбасу».
Ці формулювання у місцевого населення прибирають відчуття агресії та подають захоплення чужої території як шляхетну місію.
Почувши таке раз, два, три… людина навіть не помічає, як починає використовувати нав’язані визначення.
Так і моя знайома. Спочатку вона слухала, потім переказувала почуте, а з часом її мова змінює сприйняття подій, і все стає «не так однозначно».
Психологи та фахівці з інформаційної безпеки давно пояснюють цей ефект. Коли людина щодня, протягом багатьох тижнів, чує те саме трактування подій без можливості порівняти її з альтернативними джерелами інформації, мозок починає сприймати ці твердження як звичну і природну картину світу.
Особливо якщо інформація повторюється десятки разів щодня різними провідними експертами та героями сюжетів.
На цьому повторенні й будується сучасна пропаганда.
Вона рідко переконує однією яскравою заявою. Набагато частіше діє поступово. Одна і та ж теза повторюється знову і знову: у новинах, ток-шоу, документальних фільмах, інтерв’ю, коментарях. Згодом критичне сприйняття слабшає, а нав’язані формулювання починають сприйматися як власні думки.
На окупованих територіях ситуація посилюється інформаційною ізоляцією. Українські телеканали там недоступні, українські сайти й будь-які месенджери заблоковані, незалежні джерела інформації обмежені. У результаті люди перебувають у просторі, де існує лише одна версія того, що відбувається.
Моїй знайомій вистачило півтора місяця у такому середовищі, щоб у її мозку залишився помітний слід пропаганди.
Страшно уявити, як вплинуло це середовище на тих, хто перебуває в окупації роками…
