Карлівський районний суд Полтавської області визнав винним колишнього виконувача обов’язків директора державного підприємства «Жовтневий спиртзавод» в ухиленні від сплати акцизного податку на понад 622 млн гривень. Про це повідомили в офісі Генерального прокурора.

Слідство встановило, що у 2022–2023 роках посадовець неправомірно користувався податковими пільгами. Підприємство декларувало операції зі спиртом як пільгові, хоча не мало на це законних підстав і не входило до відповідного державного реєстру. У результаті до бюджету не надійшли значні кошти.

У суді прокурори довели, що дії були умисними та завдали державі масштабних збитків.

Суд призначив чоловіку штраф у розмірі понад 622 млн гривень — фактично на суму завданих збитків. Також його позбавили права обіймати керівні та адміністративні посади строком на три роки й застосували конфіскацію майна.

Окрім цього, суд повністю задовольнив цивільний позов прокуратури — завдані збитки мають бути відшкодовані державі.

Нагадаємо, що керівника підприємства з Кременчуцького району судитимуть за ухилення від сплати податків на понад 4,8 млн гривень

facebook x telegram whatsapp viber
Приєднуйтеся до обговорення

1 коментар

  1. На Щуку хтось бомагу в суд подав,
    Що буцімби вона такеє виробляла,
    Що у ставу ніхто життя не мав:
    Того заїла в смерть, другого обідрала.
    Піймали Щуку молодці
    Та в шаплиці
    Гуртом до суду притаскали,
    Хоча чуби й мокренькі стали.
    На той раз суддями були
    Якіїсь два Осли,
    Одна нікчемна Шкапа
    Та два стареньких Цапа, —
    Усе народ, як бачите, такий
    Добрячий та плохий.
    За стряпчого, як завсігди годиться,
    Була приставлена Лисиця…
    А чутка у гаю була така,
    Що ніби Щука та частенько,
    Як тільки зробиться темненько,
    Лисиці й шле то щупачка,
    То сотеньку карасиків живеньких
    Або линів гарненьких…
    Чи справді так було, чи, може, хто збрехав
    (Хто ворогів не мав!), —
    А все-таки катюзі,
    Як кажуть, буде по заслузі.
    Зійшлися судді, стали розбирать:
    Коли, і як воно, і що їй присудити?
    Як не мудруй, а правди нігде діти.
    Кінців не можна поховать…
    Недовго думали — рішили
    І Щуку на вербі повісити звеліли,
    — Дозвольте і мені, панове, річ держать!
    Тут обізвалася Лисиця. —
    Розбійницю таку не так судить годиться:
    Щоб більше жаху їй завдать
    І щоб усяк боявся так робити, —
    У річці вражу Щуку утопити! —
    Розумна річ! — всі зачали гукать,
    Послухали Лисичку
    І Щуку кинули — у річку.

  2. Наша зброя — чесна інформація.

    У війні росії проти України 🇺🇦 журналісти ведуть боротьбу на інформаційному фронті. ❤️ Підтримайте Кременчуцький Телеграф!

    ❤️ Підтримати
Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *