Директор центру Сергій Галата формулює місію просто і без пафосу: «Наш девіз — вчимо захищати своє».
Центр працює за двома програмами – тривалістю 48 та 108 годин. Це не лекція «для протоколу» і не формальна допризовна підготовка, яку багато хто пам’ятає зі школи. Тут акцент на практиці.
Сергій Галата пояснює різницю:
— Раніше було більше теорії. Зробили кілька пострілів – і все. Зараз навчання завершується обов’язковою бойовою стрільбою. Людина повинна вміти стріляти, а не просто знати, як виглядає автомат.
Програма охоплює міжнародне гуманітарне право; психологічну підготовку; домедичну допомогу; топографію; інженерну підготовку та мінну безпеку; захист від зброї масового ураження; стрілецьку та тактовну підготовку.
Розширена 108-часова програма включає додаткову спеціальну вогневу підготовку. Але якщо відкинути перелік дисциплін, по суті йдеться про одне: навчити людину не розгубитися.
Пройти курс може будь-хто з жителів громади віком старше 18 років.
П’ять хвилин, які вирішують усе
Окремий блок – домедична допомога. І тут статистика звучить тривожно: в Україні лише 3% людей уміють надавати першу допомогу. У розвинених країнах цей показник сягає 40%.
— В умовах міста швидка допомога може їхати близько 20 хвилин. Але за масивної кровотечі людина гине за три-п’ять хвилин. Те саме — за непрохідності дихальних шляхів. Тому вміти надати першу допомогу дорівнює врятувати життя.
Інструктори центру – не теоретики. Це люди з бойовим досвідом, які працювали на лінії зіткнення та на стабілізаційних пунктах. На заняттях використовують манекени, сучасні турнікети, гемостатики, ізраїльські бандажі.
Тут навчають зупиняти масивну кровотечу; накладати турнікети; проводити тампонування ран; забезпечувати прохідність дихальних шляхів; діяти за протоколом MARCH.
— І це не «військова екзотика». Ці навички потрібні не лише під час війни. Наприклад, трапилася аварія на дорозі або вибух газового балона у сусіда, побутова травма. У кожному з цих випадків вирішальними стають перші хвилини.
Ще один важливий напрямок — психологічна підготовка, спрямована на те, щоб людина вміла в кризових ситуаціях вивести себе зі стану шоку та надати допомогу іншим.
— Паніка – природна реакція. Хтось починає хаотично бігти, хтось, навпаки, завмирає і не може зрушити з місця. На курсах вчать розпізнавати ці стани й вміти «витягнути» себе з шокового ступору.
Це актуально не лише для воєнних ситуацій. Пожежа, ДТП, техногенна аварія — будь-яка кризова подія потребує холодного розуму, підкреслює Сергій Галата.
У центрі також навчають, як поводитися з автоматичною та короткоствольною зброєю, кулеметами, гранатометами — щоб люди мали загальне розуміння принципів роботи.
— Заняття включають будову зброї; збирання та розбирання; правила безпеки; практичні стрільби на полігоні.
Інструктори підкреслюють: мета — не романтизація війни, а впевненість та спокій. У критичній ситуації людина повинна діяти впевнено.
Хто приходить навчатися?
Зараз у центрі навчаються дві групи — 18 і 20 осіб. Це працівники комунальних підприємств, водії тролейбусів, вчителі, медичні працівники.
— Кожна група має п’ять-шість людей, які служили в ЗСУ. Решта — цивільні, часто без жодного воєнного досвіду. Є й ті, хто приходить за власною ініціативою. Наприклад, молода жінка, яка спочатку записалася на 48-годинний курс, а згодом вирішила пройти повну програму.
Мотиви різні: хтось готується до служби, хтось хоче бути готовим «про всяк випадок», хтось — щоби розуміти, через що проходить чоловік чи син.
Серед найактивніших слухачів — жінки. Інструктори зізнаються: були здивовані.
— Жінки часто виявляють більшу активність, ніж чоловіки. Вони уважні, ставлять багато запитань, прагнуть відпрацювати навички до автоматизму. Одна слухачка сказала, що хоче ідеально навчитися розбирати та збирати автомат, щоб коли чоловік повернеться зі служби, показати йому свій рівень підготовки.
Інша запитала, як зорієнтуватися, якщо немає компаса, сонця, зірок, інтернету, телефону та жодних орієнтирів. Відповідь була з посмішкою, але насправді в Україні важко знайти місце без жодного орієнтира.
— Тому головне — навчитися мислити логічно, аналізувати обставини і не впадати у паніку. Саме цього і навчаємо в нашому центрі.
Результат видно швидко. Після кількох занять слухачі проходять тестування. Наприклад, з картографічних вебсервісів більшість слухачів отримали високі оцінки. Один з учасників, який у повсякденному житті працює з картографією, був щиро здивований новими можливостями, про які не знав.
У планах — створення смуги перешкод, навчального опорного пункту, розширення полігону для глибшої підготовки. Також центр долучатиметься до практичної частини базового військового вишколу студентів.
— Але головне — не інфраструктура. Головне — зміна мислення. Сучасна реальність показала: безпека — це не лише справа військових. Це відповідальність кожного. Вміння накласти турнікет, здатність не розгубитися під час вибуху, розуміння мінної небезпеки — це дуже важливо.
Одне із найчастіших запитань, які ставлять кременчуківці, чи має центр відношення до мобілізації. Відповідь однозначна: ні.
— Центр не займається призовом і не передає дані до ТЦК. Це навчальний заклад. Люди можуть приходити без страху. Після нас нікого не призивають. Натомість один зі слухачів після проходження курсу вирішив доєднатися до лав ЗСУ. І для нас це показник!
Ті, хто бажає пройти навчання, можуть зателефонувати Сергію Галаті за номером +380675320857 та дізнатися про формування нових груп.
