Загиблим бійцям Артему Носенку та Володимиру Самойленку встановлять меморіальні дошки. Дане рішення прийняла комісія з питань перейменування, увічнення пам’яті видатних громадян та встановлення пам’ятних знаків. За інформацією прес-служби Кременчуцької міської ради, також встановлять пам’ятну табличку голові Спілки письменників України Віктору Баранову.
На фасаді школи №10 встановлять меморіальну дошку Артему Носенку та Віктору Баранову. А на честь Володимира Самойленка встановлять дошку на фасаді будинку, де мешкав боєць – просп. Свободи, 52.
Артем Носенко народився 28 жовтня 1991 року в Світловодську, потім з сім’єю переїхав до Кременчука. Після закінчення школи №10 в 2009 році вступив до Кременчуцького національного університету. У 2014 році отримав диплом бакалавра за спеціальністю «системна інженерія».
Артем служив старшим солдатом роти глибинної розвідки у 131-м розвідувальному батальйоні. 24-річний кременчужанин загинув від кулі снайпера 15 грудня 2015 року у Павлопілі Донецької області. Похований на Свіштовському кладовищі.
56-річний боєць батальйону «Айдар» Володимир Самойленко помер 16 червня у київському шпиталі від зупинки серця. Провели Володимира в останню путь у Києві на Майдані Незалежності. Поховали Володимира Яковича на Лісовому кладовищі у Києві.
Віктор Баранов – письменник, голова Національної спілки письменників України (з жовтня 2011), головний редактор літературного журналу «Київ», віце-президент Товариства «Україна-Румунія». Народився у селі Кривуші під Кременчуком. Письменник помер 30 липня 2014 року після тривалої важкої хвороби.
Віктор Баранов автор багатьох книжок поезії, прози, численних перекладів, літературно-критичних, публіцистичних та мистецтвознавчих публікацій.
Один з його відомих віршів «До українців», який покладений на музику Теодора Кукурузи
Я питаю в книжок, роззираюсь на кожній сторінці:
Де той рік, де той проклятий тиждень і день,
Коли ми, українці, забули, що ми українці?
І що є в нас душа, повна власних чеснот і щедрот,
І що є у нас дума, яка ще од Байди нам в’ється,
І що ми на Вкраїні — таки український народ,
А не просто населення, як це у звітах дається.
І що хміль наш — у пісні, а не у барилах вина.
І що щедрість — в серцях, а не лиш у крамничних вітринах.
І що є у нас мова, і що українська вона,
Без якої наш край — територія, а не Вкраїна.
Я до себе каже і до кожного з вас — Говори!
Говоримо усі, хоч ми й добре навчились мовчати!
Запитайте у себе: відкол…
