Враження некременчужанки від Кременчука: що змінилося за 10 років

21.06.2016, 17:07 Просмотров: 7 068 Комментариев: 15

Враження некременчужанки від Кременчука: що змінилося за 10 років

Журналістка з видання "Ехо" Роза Туманова (проживає у Нових Санжарах) побувала у нашому місті та написала про це на своїй сторінці у Фейсбук. Дівчина бувала у Кременчуці, коли їй було 16-17 років...

Враження некременчужанки від Кременчука: що змінилося за 10 років
Враження некременчужанки від Кременчука: що змінилося за 10 років
Враження некременчужанки від Кременчука: що змінилося за 10 років
Враження некременчужанки від Кременчука: що змінилося за 10 років
Враження некременчужанки від Кременчука: що змінилося за 10 років
Враження некременчужанки від Кременчука: що змінилося за 10 років
Враження некременчужанки від Кременчука: що змінилося за 10 років
Враження некременчужанки від Кременчука: що змінилося за 10 років
Враження некременчужанки від Кременчука: що змінилося за 10 років
Враження некременчужанки від Кременчука: що змінилося за 10 років
Враження некременчужанки від Кременчука: що змінилося за 10 років
Враження некременчужанки від Кременчука: що змінилося за 10 років
Враження некременчужанки від Кременчука: що змінилося за 10 років

Автостопом по Україні. Кременчук. Чому саме Кременчук? Се місто, де я була десь в 2007 чи 2008 році, але дуже недовго. Враження лишилися негативні, адже тоді я побачила лише звичайне пострадянське російськомовне індустраліазоване місто, а також засмічені вулиці. Не радували своїм виглядом і кременчуцькі береги, які були всуціль вкриті склом. Хотілося змінити те перше враження про Кременчук у кращий бік. Забігаючи наперед, скажу, що се сподівання виправдалось.

Дата подорожі: 12 червня

Місце подорожі: Нові Санжари - Кременчук.

Виїзд з Нових Санжар –11:30

Повернення: 20:35

Загальна тривалість подорожі: 9 годин 5 хвилин.

Подолана відстань: 80 км

 

Перше питання: «А Ви із Западной?» – запитали мене, коли почули мою українську мову. «Так, я з України» - захотілося відповісти словами пісні українського гурту «Мері». І додала, що я, можна сказати, зблизька, з Полтавщини, з містечка Нові Санжари. Ось так просто українською мовою можна подивувати місцевого жителя Кременчука)

 

Перша неприємність: завод «Рошен», який я побачила з вікна маршрутки. Потім я побачила і дитячі майданчики з красномовною назвою, яка вмиготілася потім в очах.

 

Фіолетовий. Колір, який заангажований місцевими політиками і який через се ненавидять мешканці Кременчука. Бо піаритись під сим кольором вони вміють добре, але робити для містян не надто виходить багато, бо своя кишеня ближче.

 

Перша приємність – фонтан в у парку- у центрі міста, де лунає романтично-рослаблююча музика. Най і не українською, але і не російською. Можна послухати якісні музичні зразки різних країн світу. Навколо багато людей із світлими лицями і посмішками на обличчі)

 

Поліція працює. Якщо в минулому, коли я була, не бачила і сліду міліції, то тут я побачила, що поліція у місті є і вона діє. Спочатку я їх побачила в парку, де вони йшли музичною ходою біля фонтану під музику. У новій формі, у чорних окулярах – ефектні, як не крути) Потім бачила, що виписують штрафи водіям, які неправильно припаркувалися. І робили то чемно і спокійно, заспокоюючи, здається, одним виглядом рознервованого правопорушника. На береговій лінії їхали в якійсь досі мною небаченій формі молоді хлопці, що слідкували за порядком на березі кременчуцького водосховища.

 

Стало чистіше. Місто стало більш охайним та чистішим з того часу, коли я там була. Навіть на берегах кременчуцького водосховища практично немає скла, а раніше і ступити було складно туди, де його немає. Можна також побачити окремі контейнери для скла, паперу та пластику – се, звісно, великий крок у екологічному розвитку міста та країни.

 

І патріотичніше. Кременчук став більш українським. Можна більше зустріти українських кольорів, символів, назв вулиць. Зокрема, є дошка Героїв Небесної Сотні. А се вже не мало. Національна свідомість починається саме з того, що нас оточує, що ми пам’ятаємо.

Проблеми з працевлаштуванням. Робочі місця скоротилися. Наприклад, працював завод, продукцію якого купляла Росія:

 

- С войной завод закрили - з жалем констатує один із місцевих. Також був промисловий комплекс , продукцію якого купляла Білорусь, але вони вже в себе побудували подібне і, відповідно, купляти перестали. Промислові об’єкти скорочуються. Говорить, що дуже добре функціонує лише м’ясний завод та молочний, бо люди їсти хочуть.

 

Приворожила і викликала парадоксальні почуття краса Кременчуцького водосховища. Щоправда, дуже шкода тих десятки і десятки українських сіл, які затопили в радянський час, щоб створити штучну водойму, яка є другою такою в Україні за величиною. Як на мене, навіть попри красу і деяку користь в судноплавстві, дуже висока та невиправдана ціна за подібне.

 

Знову про мову. Української я так і не почула( Не рахуючи з уст мого хорошого знайомого, який мені проводив екскурсію. Хіба що ще чула жахливий суцільний суржик від місцевих жителів. І якщо в Горішніх Плавнях суржик такий, що там більше української, то в Кременчуці се ще густіша російська і ще менше української. Між іншим, деяким недотепам се наочним методом доводить, що суржик се не просто наш полтавський «діалект», як вони заявлять, а се поступова асиміляція та виродження мови внаслідок тривалої та тотальної русифікації і, в кінцевому результаті, повний перехід на російську. І якби навіть припустити, що се діалект, то він би поширювався і був властивий одній місцевості, а не всій Україні, де побутує суржик.

 

Скульптури. Мені так і не змогли розказати про їхнє походження, але вони такі химерні і гарні стояли понад берегом, розкидано і безсистемно. Особливо сподобалася така собі скульптура – жінка, яка стала на коліна. Склала руки навхрест на грудях і звела обличчя із закритими очима до неба. Щось в ній було приголомшливо таємниче, щось фатальне.

 

Скеля. Так, незважаючи на відсутність моря чи гір, скеля тут є) А саме скеля - гранітний реєстр «відслонення докембрійських гранітів українського кристалічного щита віком близько 3 млрд. років» (!!!) Се унікальна водомірна реліквія з помітками рівня води під час повеней Дніпра різних років.

 

Збулася ще одна маленька мрія. Колись давно я побіжно була в Кременчуці, але не змогла покататись на оглядовому колесі (чи то б пак "чортовому", як його називають у народі), бо воно якраз не працювало. Сього разу се моє бажання здійснилося) Таке незвичайне почуття, коли ти над містом і перед тобою розкривається мальовнича панорама)

 

Насправді, людині дуже мало потрібно для щастя)

 

Підсумкове враження. Щоби хто не говорив, але зміни в кращу сторону в нашій країні відбуваються. Повільно, але таки зрушення є. В сьому я переконалася, відвідавши Кременчук, який став чистішим і патріотично свідомішим, ніж в минулі роки. Сподіваюся, що позитивні зрушення будуть в майбутньому не тільки в промисловому зростанні й добробуті, а й, звісно, разом з тим переходом на українську мову.

Маю на меті ще повернутися і дослідити місто, бо воно достатньо велике. І сього разу воно мені сподобалося ;)

Наступне місце подорожі: Дніпро

Автор: ТелеграфЪ
Теги:

Комментарии: 15

1 442
21 июня 2016 17:23

Жах. Кременчуцьке водосховище, яке Дніпродзержинське, закритий через війну завод... суржик... - де та з ким ходила ця кобіта?

0
0
21 июня 2016 19:20

Зайка, а ты вообще соображает что люди говорят так как им удобно и на каком языке
они получили образование и мыслят.
как можно прожить 44 года на руском и вдруг перебит на совсем другое язык ?
к чему ? он что международный ? или на нем пишутся какие то супер умные труды?
трошки достали с языковым вопросом.

0
99
21 июня 2016 21:20

шановна пані Роза Туманова.Незважаючи на те що Ви журналістка-Ви зовсім поверхово оглянули місто і вже робите певні висновки.Недоліки є у кожному місті тим паче у Нових Санжарах.А наше місто завжди було гарне і ми у ньому проживаємо майже все життя.
Також не варто хизуватися своїми знаннями української мови.Наше місто порівняно з обласним центром більше російськомовне-і згоден з попереднім дописувачем що людина все життя розмовляла російсьою не повинна терміново перевчатися-нікого не здивуєте українською. Будь ласка якщо Ви ще завітаєтє до нашого міста-просто помилуйтесь його красою т краєвидами а не вишукуйте місця зі смітниками та непрацюючі підприємства.

0
368
21 июня 2016 22:38

Да, деревня от этой милой девушки уезжать не захотела.

0
99
21 июня 2016 23:03

Цитата: Татиана
Да, деревня от этой милой девушки уезжать не захотела.

язык журналистики еще тот-и фото что в фейсбуке выложила-там Кременчуг прямо дыра-такое впечатление что город одни мусорники

0
3 267
21 июня 2016 23:06

деяким недотепам се .. суржик се .., а се.., що се діалект,

Ой яка гарна мува! Дякую, Розо, шо навчили сiрих кременчукцiв гарним вимовам!
Тепер буду так i замiнювати "ц" на "с"

цицьки - сиськи, цяцька - сяська, пiцвiнок - пiсвiнок, себуля, сукерки, свинтар, сапля. )

0
736
22 июня 2016 06:36

Дмитрий: деяким недотепам се .. суржик се .., а се.., що се діалект, Ой яка гарна мува! Дякую, Розо, шо навчили сiрих кременчукцiв гарним вимовам! Тепер буду так i замiнювати "ц" на "с" цицьки - сиськи, цяцька - сяська, пiцвiнок - пiсвiнок, себуля, сукерки, свинтар, сапля. )

Дмитрий, ЧоТо я ржу с вашего коммента, классно постебались с деревенской журналЫстки. Село из девочки не выбить, ничем рагульство не перебить. Да простят меня нормальные сельчане Н.Санжар и всей нашей области. Читая сей опус, глаз раз за разом дергался от обилия пЭрлов.
Ув. ТелеграфЪ! Пожалейте своих читателей: не печатайте больше бред, подобный этому. Мы к вам в большинстве хорошо относимся, относитесь к нам тоже с уважением.

0
2 874
22 июня 2016 08:15

«А Ви із Западной?»

Дуже часто спілкуюсь в магазинах та установах українською, ніколи такого не питали
Перша неприємність: завод «Рошен»

В чому ця неприємність? Треба закрити, як КСЛЗ?

0
702
22 июня 2016 08:15

Президент-пчеловод как-то сказал: ,,...Село колиска нації...,,
Согласен на все 100%.ЗАКОЛЫХАЛО

0
4 764
22 июня 2016 08:24

Колхоз "Червоне дишло"...

Нє, ну їй-бо, таке відчуття, що Нові Санжари - то прям якийсь осередок цивілізації, де нема до чого прикопатися.. А Кремінь - забите село, бо працюють тіки "м'ясний" та молочний завод. А що таке взагалі той "м'ясний" завод?

0
368
22 июня 2016 09:02

Цитата: А.бышенко
Президент-пчеловод как-то сказал: ,,...Село колиска нації...,,
Согласен на все 100%.ЗАКОЛЫХАЛО


+1000

0
514
22 июня 2016 10:00

Цитата: А.бышенко
Президент-пчеловод как-то сказал: ,,...Село колиска нації...,,
Согласен на все 100%.ЗАКОЛЫХАЛО

-2000. О чем сей высер?

Цитата: viktoriya
Дмитрий: деяким недотепам се .. суржик се .., а се.., що се діалект, Ой яка гарна мува! Дякую, Розо, шо навчили сiрих кременчукцiв гарним вимовам! Тепер буду так i замiнювати "ц" на "с" цицьки - сиськи, цяцька - сяська, пiцвiнок - пiсвiнок, себуля, сукерки, свинтар, сапля. )

Дмитрий, ЧоТо я ржу с вашего коммента, классно постебались с деревенской журналЫстки. Село из девочки не выбить, ничем рагульство не перебить. Да простят меня нормальные сельчане Н.Санжар и всей нашей области. Читая сей опус, глаз раз за разом дергался от обилия пЭрлов.
Ув. ТелеграфЪ! Пожалейте своих читателей: не печатайте больше бред, подобный этому. Мы к вам в большинстве хорошо относимся, относитесь к нам тоже с уважением.

Дмитрий написал правильно и смешно. А Вы просто глупо. Кстати, сколько в Кременчуге живете?

0
3 719
22 июня 2016 10:47

80 км їхати 9 годин... на ровері можна швидше добратись...

0
736
22 июня 2016 12:45

SergNemo:
... Кстати, сколько в Кременчуге живете?

С рождения, коренная кременчужанка в 4 поколении

0
0
22 июня 2016 23:06

Цитата: почемучка
80 км їхати 9 годин... на ровері можна швидше добратись...

Может это она туда и обратно посчитала? За язык конечно перегнула: город повышенной техногенной нагрузки - людей со всего союза стягивали, естественно преобладающим будет русский язык. Я нормально общаюсь на русском и на украинском - мне не тяжело в разговоре перейти резко с одного на другой. Сам родом из Черкасской области (корни и с Черниговской землёй связаны) хотя вырос тут, учился в Харькове (в академии вообще была сборная солянка), служил в Днепре (в части были ВСЕ: Ровно, Житомир, Кировоград, Киев, Донецк, Чернигов, Одесса) - всем людям, которые встречались на жизненном пути, было до сраки, как ты говоришь, хоть на древнеарамейском - писал бы грамотно.

0
Комментировать статью могут только зарегистрированные пользователи.
Пожалуйста, ВОЙДИТЕ или ЗАРЕГИСТРИРУЙТЕСЬ.
Ознакомьтесь с правилами комментирования.

Информация

Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии к данной публикации.
  • НОВОСТИ ПАРТНЕРОВ:


Вверх