Кременчуцькі учні провідали в госпіталі бабусь-ветеранів

Напередодні травневих свят двоє кременчуцьких десятикласників із 4-го ліцею, Ярослав Місько та Андрій Мельник, пішли до госпіталю, аби поспілкуватися зі справжніми ветеранами, які на власні очі бачили події Другої світової війни.

– День Перемоги у Другій світовій війні - важливе свято в житті прогресивного людства, - діляться думками юні кременчужани. - 70 років тому фашистська Німеччина підписала Акт капітуляції. Світ був врятований. Нам, молодим, іноді здається, що це події далекого минулого, і нас вони не дуже хвилюють. Але інтерес до них є. Тому ми з другом вирішили сходити до шпиталю інвалідів війни, щоб познайомитися з тими, хто про війну знає не із книжок та кінострічок.

Хлопців познайомили із двома бабусями:

Поліною Григорівною Бондаренко і

Лідією Авдіївною Первак.

Першій – 92 роки, другій – 90 років.

Обидві з перших днів війни на фронті, обидві – медичні сестри.

Поліні Григорівні в складі Другого Українського фронту довелося відступати аж до Харкова. Служила вона в санітарному батальйоні, в шпиталях, витягувала з поля битви бійців.

Саме в шпиталі, вона зустріла своє перше кохання: їй було 18 років, йому – 20. Він був казах, Поліна Григорівна довго лікувала його, допомагала стати повністю здоровою людиною. Потім він повернувся на фронт, були листи, але зустрітися їм більше не судилося… Її коханий загинув.

А далі почався наступ наших військ. Була Яссько–Кишинівська операція, звільнення Молдови. Перемогу Поліна зустріла у Варшаві.

Лідія Авдіївна Первак почала свій фронтовий шлях на Таманському півострові, так званій “ Малій землі”, закінчила на Одері, в Німеччині. Обидві жінки мають нагороди. Поліна Григорівна показала хлопцям свої ордени, медалі, розповіла, за що вона їх отримала.

Ці літні жінки наділені силою духу та вірою в краще майбутнє.

- Коли ми прощалися із ветеранами, вони нас просили лише про одне – любити Україну, бо краще землі в світі немає, - розповів один із учнів. - Ми вийшли з почуттями світла, радості, надії. Не хвилюйтеся, Поліно Григорівна і Лідія Авдіївна, ми все пам’ятаємо, ми збережемо нашу країну...