Наші майстрині: переселенка з Донбасу в’яже карту України

Що довелося пережити Тетяні і її маленькому сину Михайлу, важко передати. З рідного міста вони виїжджали, коли там вже було гучно і небезпечно.

Їх вивіз Дмитро — майбутній чоловік, військовослужбовець, родом з Кременчука.

Поки коханий боронить рідну землю, Тетяна звикає до нового життя і знайомиться з містом. Не все виходить, буває одиноко і навіть страшно, але жінка справляється зі стресом.

У цьому їй допомагає захоплення.

Таня в’яже гачком іграшки. Великі й маленькі, але такі чудові, що їх не хочеться випускати з рук.

«Золоті ручки» майстрині

З рукоділлям Тетяна знайома з самого дитинства. Батьки родом з Казахстану, завжди стригли баранів, і донька малою дівчинкою вміла прясти на веретені, в’язати шарфи, шапки, шалі.

Разом з батьком робили лікувальні пояси з шерсті, а з матусею — вишивали та плели красиві ажурні серветки, якими прикрашали кімнату, в’язали шкарпетки.

З початком війни й переїздом молода жінка вирішила згадати всі свої вміння і почала знов в’язати. Але цього разу це були іграшки.

Досить швидко вона нав’язала багато іграшок: великих і маленьких, на різну тематику. У колекції з’явилися в’язані брелки, брошки, персонажі казок і мультфільмів.

Щось майстриня дарувала новим знайомим, щось продавала.

Найдорожчі вироби

Не всі вироби майстриня готова продати. Є такі, з якими не розлучиться навіть за великі гроші.

Наприклад, маленька сіра курочка, яка має свою, досить печальну, історію. 

Після новин про черговий обстріл Лиману, Тетяна попросила маму сходити й подивитись, у якому стані її будинок. На жаль, він був зруйнований, але уцілив сарай, який був у дворі.

Крім іграшок, майстриня робить брелоки та прикраси на сумки й рюкзаки.

Нещодавно вона пройшла майстер-клас з виготовлення сувенірної патріотичної продукції, і тепер в’яже жовто-блакитних метеликів, жовто-блакитні серця.

Але найулюбленішою у неї є карта України. Невелика, вив’язана двома кольорами, з серцем на тому місці, де знаходиться рідне місто людини.

Разом — до Перемоги

На питання, про що мріє, майстриня відповіла всім зрозуміле: про мир, здоров’я для рідних та близьких, про безпеку батьків і про щастя для себе і свого маленького сина.

І воно обов’язково буде!

А поки жінка чекає важливої події, вона в’яже нову патріотичну колекцію, бо вірить: що любов обов’язково переможе! Любов до родини, любов до захоплення, любов до всього, що є Україною.

Частину грошей з кожної карти, метелика або серця жінка передає на ЗСУ — вважає, що це її невеликий вклад у наближення Перемоги.

Подивитись роботи можна ТУТ.