Що довелося пережити Тетяні і її маленькому сину Михайлу, важко передати. З рідного міста вони виїжджали, коли там вже було гучно і небезпечно.
Їх вивіз Дмитро — майбутній чоловік, військовослужбовець, родом з Кременчука.
Поки коханий боронить рідну землю, Тетяна звикає до нового життя і знайомиться з містом. Не все виходить, буває одиноко і навіть страшно, але жінка справляється зі стресом.
У цьому їй допомагає захоплення.
Таня в’яже гачком іграшки. Великі й маленькі, але такі чудові, що їх не хочеться випускати з рук.
«Золоті ручки» майстрині
З рукоділлям Тетяна знайома з самого дитинства. Батьки родом з Казахстану, завжди стригли баранів, і донька малою дівчинкою вміла прясти на веретені, в’язати шарфи, шапки, шалі.
Разом з батьком робили лікувальні пояси з шерсті, а з матусею — вишивали та плели красиві ажурні серветки, якими прикрашали кімнату, в’язали шкарпетки.
З початком війни й переїздом молода жінка вирішила згадати всі свої вміння і почала знов в’язати. Але цього разу це були іграшки.
Досить швидко вона нав’язала багато іграшок: великих і маленьких, на різну тематику. У колекції з’явилися в’язані брелки, брошки, персонажі казок і мультфільмів.
Щось майстриня дарувала новим знайомим, щось продавала.
Найдорожчі вироби
Не всі вироби майстриня готова продати. Є такі, з якими не розлучиться навіть за великі гроші.
Наприклад, маленька сіра курочка, яка має свою, досить печальну, історію.
Після новин про черговий обстріл Лиману, Тетяна попросила маму сходити й подивитись, у якому стані її будинок. На жаль, він був зруйнований, але уцілив сарай, який був у дворі.
Крім іграшок, майстриня робить брелоки та прикраси на сумки й рюкзаки.
Нещодавно вона пройшла майстер-клас з виготовлення сувенірної патріотичної продукції, і тепер в’яже жовто-блакитних метеликів, жовто-блакитні серця.
Але найулюбленішою у неї є карта України. Невелика, вив’язана двома кольорами, з серцем на тому місці, де знаходиться рідне місто людини.
Разом — до Перемоги
На питання, про що мріє, майстриня відповіла всім зрозуміле: про мир, здоров’я для рідних та близьких, про безпеку батьків і про щастя для себе і свого маленького сина.
І воно обов’язково буде!
А поки жінка чекає важливої події, вона в’яже нову патріотичну колекцію, бо вірить: що любов обов’язково переможе! Любов до родини, любов до захоплення, любов до всього, що є Україною.
Частину грошей з кожної карти, метелика або серця жінка передає на ЗСУ — вважає, що це її невеликий вклад у наближення Перемоги.
Подивитись роботи можна ТУТ.
