Гончаренко Катерина Іванівна: «Мене зачепила «шальна куля»

 

Ця привітна жінка із захватом зустріла журналістів і зі сльозами на очах розповіла історію свого життя та прочитала власні зворушливі вірші.

– Мій батько загинув у 1943 році. Останній раз я бачила його до того як він пішов на фронт. Із фронту він надіслав лише одного листа. А мене зачепила «шальна куля», коли я була в Японії. На початку війни довелось сказати, що мені не 15, а 17 років. Так я і почала працювати з донесеннями. Згодом я вийшла заміж, мені було 19 років. Чоловік мій був українець (із Полтавщини). У День Перемоги ми раділи та плакали одночасно. Тому що втратили дуже багато рідних та близьких. Зараз всі мої рідні живуть у Росії, у Москві. Ми спілкуємось майже кожного дня, вони кличуть мене до себе. Але я не хочу залишати Кременчук. Кременчук – це мій рідний дім!

Шепеленко Іван Йосипович: «Я звільняв Харків, навіть власноруч збив німецький літак»

 

Ветеран має гарний настрій та вражаючу пам’ять. Він згадав усі події своїх молодих років. Іван Йосипович пам’ятає кожен день, місяць, рік та всі місця і події, в яких перебував під час війни. Від початку і до кінця. Склалося відчуття, що ми переглянули документальний фільм про ті часи.

– Мені було 16 років, коли я дізнався, що почалась війна. Завод, де я працював, евакуювали до Казані. Ми діставались від Москви до Казані цілий місяць і 12 днів. Дорогу бомбили, але все обійшлось. Там я влаштувався на роботу. Але умови проживання були дуже погані. Багато моїх колег загинули від холоду і голоду. Я працював на заводі, будував воєнні літаки. Але я дуже хотів потрапити на фронт. Плани здійснились, але ціною трьох поранень. Я звільняв Харків, навіть власноруч збив німецький літак. Також брав участь у форсуванні Дніпра.

Іван Йосипович має гарне почуття гумору, багато жартує та пригостив нас консервованими персиками, які вирощує у себе в саду.

Решетнюк Віра Михайлівна: «Я нікому не бажаю стати свідками таких подій»

 

Жінка досі має бойовий характер і з великою радістю запросила нас у гості. Переймалась за свій зовнішній вигляд і не дозволяла фотографувати себе без зачіски. Через рік пообіцяла станцювати гопак, хоча і має проблеми з ногами.

– Я планую дожити до 100 років. Як то кажуть: Ой, дай Боже до ста років дожити, через день і через два до кума ходити. Кума нема, але знайду!

Також пригадала день, коли дізналась, що війну завершено:

– Це були сльози радості і щастя. Я нікому не бажаю стати свідками таких подій.

Біленька Ганна Георгіївна: «День Перемоги я зустріла у Берліні»

 

Зараз жінці 98 років і вона з легкістю згадує події Другої світової:

– День Перемоги я зустріла у Берліні. Ми були на Александерплац. Одразу почали стріляти у повітря, навіть я стріляла з пістолета.

Ганна Георгіївна показала свої ордени і медалі. Серед них і за зняття блокади Ленінграда, за звільнення Варшави, за взяття Берліна.

Чистяков Володимир Михайлович: не завадить допомога

 

Ветеран стримав тогорічну обіцянку і дочекався журналістів і цього року. Володимир Михайлович має проблеми зі здоров’ям, але зміг щиро подякувати за привітання. Нас заспокоїло те, що він добре доглянутий, але все одно йому потрібна додаткова допомога (телефонуйте: (096) 838-57-65).

Також ми привітали Черненко Антоніну Олексіївну, Лісненко Поліну Омелянівну, Согареву Анастасію Омелянівну, Давиденко Мотрону Гуріївну та Шашкіну Наталію Анатоліївну, яка, на жаль, перебуває в лікарні. Бажаємо їй якнайшвидшого одужання.

Нас підтримали

Редакція тижневика «Кременчуцький Телеграф» висловлює глибоку подяку партнерам заходу – мережі супермаркетів «Маркетопт» та компанії «Алкогруп».

Разом із вами ми створили хоч і невелике, але свято для наших ветеранів Другої світової війни — учасників бойових дій.

Ми впевнені, що завдяки вашій соціальній відповідальності, чуйності та турботі позиції бренду серед споживачів будуть лише зміцнюватися!

facebook x telegram whatsapp viber