3 листопада кременчужани попрощалися з 39-річним “кіборгом” Миколою Вашурою, який помер у ніч з 30 на 31 жовтня під час несення служби у Покровську (раніше Красноармійськ) Донецької області.
У міському Палаці культури рідні, бойові побратими та представники влади на колінах, схиливши голови, провели Миколу у останню путь.
На фронт Микола Вашура потрапив у 2014 році в складі 93-ї ОМБр, з 27 жовтня 2014-го воював у Пісках. Боронив Донецький аеропорт.
За словами побратимів, Микола був сміливим та надійним.
Боєць Вадим з позивним “Хомка” розповів про те, як Микола врятував йому життя:
– У грудні 2014 року в одному з мінометних обстрілів у Донецькому аеропорту ми побігли до “нірки”, щоб укритися. Так вийшло, що я застряг у проході. Бронік ще й автомат не давали пролізти, так “Мент” дав підсрачник, щоб я проліз. Коли міна зірвалася в метрах 4-5 від нас, ми переглянулися, чи всі на місці. Хлопці всі були поруч, лише чобіт, яким мене проштовхував Микола, залишився біля входу розірваним, – розповів побратим.
Сусідам Микола розповідав, що після поранення у нього залишився уламок біля серця. Проте боєць ніколи не жалівся на проблеми зі здоров’ям.
Військовий медик Олександр Оловаренко згадує, що двічі надавав медичну допомогу Миколі.
– В Опитному йому у бронежилет, у задню пластину, з автоматної черги потрапило 7 куль. Тоді у нього були поламані ребра, але від госпіталізації він відмовився. Вдруге зустрілися на Зеніті. При розвантаженні боєкомплекту він поламав руку. Пораненнями він не прикривався, сидів на знеболювальних, – додав Олександр.
У вересні 2015 року Микола демобілізувався, а вже через два місяці, 9 листопада, підписав контракт і повернувся в зону бойових дій.
– Вдома на нього вже чекали. Він рідним говорив, що через два тижні повернеться. І мама на його день народження торт спекла, сусідів у гості запросила, щоб відсвяткувати. І наступного дня дізналися, що Микола після чергування приліг відпочити й не прокинувся, помер уві сні. Він завжди був у “гарячих точках”, яке ж яке серце таке витримає, – розповіла сусідка.
– Сонячна погода сьогодні відповідає його характеру. Він був таким же сонячним, завжди приходив на допомогу. Він навіть собачку з передової взяв додому. Вона також потрапила під обстріли, – розповіла знайома бійця Анна Іванівна.
Друзі Миколи розповіли, що з передової він додому привіз «комок» шерсті. Собака, як і господар, контужені в Опитному, з тіла тварини діставали уламки зі снарядів. Песик Річі дуже прив’язався до господаря, признає лише людей у формі, як бачить бійців, починає лащитися до них. Зараз тваринка проживає з мамою бійця.
Микола Вашура народився 30 жовтня 1977 року у Кременчуці. Після закінчення школи №16 у 1992 році, з відзнакою закінчив ВПУ №7 за спеціальністю слюсар-інструментальщик.
Під час відряджень Микола навідувався до рідної школи та училища, відзначають керівники навчальних закладів. Він ніколи не жалівся та підбадьорював, що ми обов’язково переможемо.
Микола після навчання служив у Збройних Силах України. За словами дружини Анни, Микола підробляв таксистом, на колісному заводі та вагонобудівному заводі. До війни два роки служив у патрульній службі МВС у Кременчуці (звідси позивний “Мент”).
– Микола мене завжди оберігав, говорив, що все добре, – додала дружина.
– Вони з “Танцором” (ред. боєць Сергій Косих) були найкращими друзями, на передовій один одному прикривали спини. Ми з Сергієм його вмовляли не продовжувати службу. Він двічі виживав після поранень, третього разу може і не бути. Але він завжди говорив, що хлопців не покине. “Я не можу бути вдома, коли стріляють. Коли вони прийдуть додому, я вже не зможу допомогти”, – повторював Микола. На війну вони йшли втрьох, разом з Олегом Фенем (позивний – “Катастрофа”), тому просив, якщо щось трапиться, поховати його біля друга. Ми спробували якнайближче знайти йому місце на цвинтарі, – розповіли дружини “Катастрофи” та “Танцора”.
Після панахиди у Свято-Миколаївській церкві загиблого супроводили автоколоною до Свіштовського кладовища, де поховали у секторі героїв АТО.
Нагадаємо, що 1 листопада близько 4 ранку автомобілісти Кременчука зустріли “кіборга” та провели до рідного міста. Машина з бійцем через снігопад та погану погоду, рухалася лише зі швидкістю 50 кілометрів на годину, тому зустріч перенесли на кілька годин.
